Цього дня, 19 серпня, 43 року до нашої ери в Римі сталося дещо майже неймовірне: консулом — носієм найвищої виборної магістратури Римської республіки — став 19-річний юнак. Сенат не надто хотів бачити його на цій посаді, але за спиною молодого претендента стояли легіони. 1
Його звали Гай Октавій. Згодом історики називатимуть його Октавіаном, а світ запам’ятає як Августа — першого римського імператора. Шлях до одноосібної влади він почав у віці, коли за звичайними римськими правилами навіть не міг претендувати на консульство. 2
Спадкоємець, якого ніхто не чекав
15 березня 44 року до н. е. Юлія Цезаря вбили змовники під час засідання Сенату. Вони сподівалися, що смерть диктатора врятує Римську республіку. Насправді вона відкрила новий етап громадянських війн.
Сам Октавій у цей час перебував далеко від Рима. Незабаром він дізнався про зміст заповіту Цезаря: той залишив йому більшу частину свого майна та посмертно усиновив його.
Чи справді Цезар сказав «І ти, Бруте?»
Це повністю змінило становище юнака.
Октавій був внучатим племінником Цезаря — його бабуся Юлія була сестрою майбутнього диктатора. Після прийняття спадщини та усиновлення він став Гаєм Юлієм Цезарем. Ім’я «Октавіан», яким його сьогодні зазвичай називають історики, використовується насамперед для того, щоб відрізняти молодого спадкоємця від самого Юлія Цезаря.
Але гучного імені було недостатньо. У Римі вже був значно могутніший претендент на політичну спадщину Цезаря — Марк Антоній, досвідчений воєначальник, консул і один із найближчих соратників убитого диктатора.
Мало хто міг передбачити, хто переможе в цьому протистоянні.
Дев’ятнадцятирічний юнак із власною армією
Октавіан швидко зрозумів головне правило римської політики того часу: закони й промови мають значення, але легіони часто мають більше.
Використовуючи ім’я Цезаря, його спадщину та популярність серед ветеранів, він почав збирати навколо себе військо. Частина легіонерів бачила в ньому законного спадкоємця свого колишнього полководця.
Спочатку Октавіан навіть співпрацював із Сенатом проти Марка Антонія. Але після боїв біля Мутини навесні 43 року до н. е. ситуація різко змінилася. Обидва консули, які командували сенатськими військами, загинули, а Октавіан залишився на чолі значної армії.
Тепер він вимагав для себе консульства.
Сенат відмовив.
Тоді Октавіан зробив те, що в республіканському Римі вже ставало тривожно знайомим способом політичної аргументації: повів легіони на столицю.
Сенаторам довелося поступитися.
19 серпня 43 року до н. е. Октавіан став консулом у віці лише 19 років. Його співконсулом був Квінт Педій.
Для держави, де політична кар’єра регулювалася віковими обмеженнями та суворою послідовністю посад, це було надзвичайним порушенням традиційного порядку.
Союз трьох, який залив Рим кров’ю
Невдовзі стало зрозуміло, що колишні вороги можуть бути кориснішими один одному як союзники.
У листопаді 43 року до н. е. Октавіан, Марк Антоній і Марк Емілій Лепід утворили Другий тріумвірат. На відміну від неформального союзу Цезаря, Помпея та Красса, цей тріумвірат отримав офіційні надзвичайні повноваження.
Його метою було знищення противників і встановлення контролю над державою.
Почалися проскрипції — списки людей, оголошених ворогами. Їх можна було вбивати, а майно конфісковувати. Жертвами стали сотні представників римської еліти. Найвідомішим серед загиблих був великий оратор і політик Марк Туллій Цицерон.
Октавіан не був стороннім спостерігачем цих репресій. Майбутній імператор, якого пізніше прославлятимуть як творця миру, прийшов до влади в умовах надзвичайно жорстокої громадянської боротьби.
Наступними стали вбивці Цезаря.
У 42 році до н. е. війська тріумвірів розбили сили Марка Юнія Брута та Гая Кассія в битвах при Філіппах. Обидва головні організатори змови проти Цезаря наклали на себе руки.
Помста була завершена. Але миру це не принесло.
Октавіан проти Антонія
Тріумвіри поділили між собою римський світ, однак союз поступово розпадався.
У 36 році до н. е. Лепіда фактично усунули від політичної влади. Залишилися двоє — Октавіан на Заході та Марк Антоній на Сході.
Антоній дедалі тісніше пов’язував своє майбутнє з єгипетською царицею Клеопатрою VII. Для Октавіана це стало потужною зброєю в інформаційній війні. Він представляв суперника як римлянина, який нібито потрапив під вплив чужоземної цариці та загрожує самому Риму.
У 32 році до н. е. протистояння переросло у відкриту війну. Формально Рим оголосив її Клеопатрі, але фактично це була фінальна боротьба Октавіана й Антонія за владу.
2 вересня 31 року до н. е. біля мису Акцій флот Антонія та Клеопатри зазнав вирішальної поразки від сил Октавіана, якими на морі командував його талановитий соратник Марк Віпсаній Агріппа.
Наступного року Октавіан увійшов до Єгипту. Антоній і Клеопатра наклали на себе руки.
У римському світі більше не залишилося людини, здатної реально кинути йому виклик.
Як зберегти республіку і стати імператором
Октавіан добре пам’ятав долю Цезаря. Відкрита диктатура могла закінчитися кинджалами сенаторів.
Тому він обрав значно тонший шлях.
У 27 році до н. е. Октавіан урочисто заявив про повернення надзвичайних повноважень Сенату та відновлення традиційного республіканського порядку.
Республіка формально продовжувала існувати. Працював Сенат, обирали консулів, зберігалися старі магістратури.
Але ключові важелі влади залишалися в руках однієї людини.
Сенат надав Октавіану почесне ім’я Август — «звеличений», «священний». Сам він волів називати себе princeps — «перший громадянин», а не царем чи диктатором.
Саме 27 рік до н. е. традиційно вважають початком Римської імперії, хоча самі римляни ще довго продовжували користуватися мовою та установами республіки.
Від юнака з легіонами до Августа
Август правив надзвичайно довго. За його влади завершилася епоха громадянських воєн, було реформовано армію, адміністрацію та фінанси, розгорнулося масштабне будівництво.
З його правлінням пов’язують початок Pax Romana — «Римського миру», тривалого періоду відносної стабільності імперії.
Але за образом мудрого літнього правителя легко забути, яким був початок його кар’єри.
Октавіан не отримав владу лише завдяки заповіту Цезаря. Він збирав війська, укладав і розривав союзи, брав участь у громадянських війнах, допускав жорстокі репресії та майстерно використовував пропаганду проти своїх суперників.
І почалося його сходження до вершини з майже неймовірного епізоду.
19 серпня 43 року до н. е. 19-річний Октавіан став консулом Риму.
Особливо символічно, що через багато років календар знову покаже 19 серпня. 19 серпня 14 року н. е. Август помер у Нолі, неподалік Неаполя.
Між цими двома датами вмістилася одна з найдивовижніших політичних кар’єр античності.
Що подивитися: серіал «Рим»
Якщо ця історія вас зацікавила, варто подивитися серіал «Рим» (Rome, HBO/BBC). Особливо другий сезон: він починається з убивства Юлія Цезаря та показує боротьбу за його спадщину, політичне протистояння молодого Октавіана й Марка Антонія, Другий тріумвірат, битву при Філіппах, союз Антонія з Клеопатрою та їхню поразку при Акції.
Серіал не варто сприймати як документальну реконструкцію — автори змінювали окремі події та додали вигадані сюжетні лінії. Проте він чудово передає атмосферу останніх років Римської республіки й дозволяє побачити багатьох героїв цієї статті — Октавіана, Марка Антонія, Цицерона, Брута, Кассія, Клеопатру та самого Цезаря — не просто іменами з підручника, а живими персонажами.
Найцікавіше за тиждень
Один лист на тиждень. Без спаму.
Нові статті, добірки та корисні матеріали DAY TODAY — в одному короткому листі.
