Хто і за що отримав Шнобелівську премію в 2026 році

Щороку Шнобелівська премія нагадує, що наука може бути не лише серйозною, а й дуже дивною. Її вручають за дослідження, які спочатку змушують сміятися, а потім — замислитися. Цього року серед лауреатів — науковці, які з’ясовували, як правильно сякатися, чому підлітки пахнуть гірше за немовлят, як надрукувати щось за допомогою комариного хоботка та що станеться з трусами, якщо закопати їх у землю.

Церемонія вручення цього року вперше за 35 років відбулася не в Бостоні, а в Цюриху. Організатори пояснили переїзд до Швейцарії побоюваннями щодо безпеки та небажанням частини міжнародних учасників їхати до США. Четверо з десяти торішніх лауреатів відмовилися від участі в церемонії. Наступного року Шнобелівську премію планують вручати в Антверпені, а у 2028 році — знову в Цюриху.

1. Біомеханіка — за наукове визначення поцілунку

Матільда Бріндл, Кетрін Талбот і Стюарт Вест вирішили розібратися з, на перший погляд, простим питанням: що саме можна вважати поцілунком? Їхнє наукове визначення звучить значно менш романтично: «неагоністична взаємодія з прямим внутрішньовидовим орально-оральним контактом і рухом губ/ротових частин без передачі їжі».

Таке формулювання дозволило шукати поцілунки не лише серед людей, а й у тварин — від мурах до ведмедів. З’ясувалося, що більшість великих мавп цілуються, а східні горили, схоже, втратили таку поведінку в процесі еволюції. Неандертальці, ймовірно, теж були знайомі з поцілунками.

2. Економіка — за зв’язок багатства з неетичною поведінкою

Пол Піфф і його колеги провели сім досліджень і виявили неприємну закономірність: люди з вищим соціальним статусом частіше порушували правила та поводилися неетично.

Наприклад, водії дорогих автомобілів частіше підрізали інших і не пропускали пішоходів. У лабораторних експериментах заможніші учасники охочіше брали цукерки, призначені для дітей, та частіше брехали про результати кидання кубиків. Вони також були більш схильні бачити в жадібності позитивну рису.

3. Хімія — за дослідження молока тарганів

Санчарі Банерджі та її колеги дослідили одну з тих речей, про які більшість людей навряд чи замислювалася: молоко тарганів. Йдеться про живородного таргана Diploptera punctata, який вигодовує потомство особливими поживними виділеннями.

Виявилося, що білкові кристали цього «молока» містять приблизно втричі більше енергії, ніж коров’яче молоко. Їхня щільна кристалічна структура дозволяє зберігати багато поживних речовин. Щоб розібратися в будові цих білків на атомному рівні, науковці застосували рентгенівську дифракцію та лазери на вільних електронах.

4. Медицина — за дослідження правильного сякання

Покійний Токудзі Унно підійшов до сякання з усією можливою науковою серйозністю. За допомогою пневмотахометрів і балонного катетера він вимірював швидкість повітря, його об’єм і тиск під час очищення носа.

Результат виявився напрочуд практичним: що швидшим і довшим є видих, то ефективніше видаляється слиз. При цьому ризик потрапляння інфекції до вуха залишався низьким. Тож рекомендація дослідника була простою — сякатися сильно й довго.

5. Біологія — за наступання на гадюк

Жуан Мігел Алвеш-Нуніш із колегами хотіли з’ясувати, за яких умов отруйна гадюка Bothrops jararaca найімовірніше вкусить людину. Метод експерименту був настільки прямолінійним, наскільки це взагалі можливо: дослідники наступали на змій.

У захисних чоботях вони наступали на голову, середину тіла або хвіст 75 гадюк і фіксували їхню реакцію. Найчастіше змії кусалися вдень, у теплу погоду та, що не надто дивно, коли їм наступали на голову. Молоді самки й дрібні самці виявилися особливо схильними захищатися. Цікаво, що результати експерименту збіглися з реальними даними про укуси змій у регіоні.

6. Фізика — за пісуар без бризок

Ренді Герд, Чжао Пань, Тедд Траскотт і Кавешан Турайраджа взялися за проблему, знайому громадським туалетам у всьому світі: як зробити пісуар, який не бризкає.

Виявилося, що головну роль відіграє кут падіння струменя. Приблизно 30 градусів дозволяють рідині плавно стікати поверхнею майже без бризок. На цій основі науковці створили вигнутий пісуар «Наутілус», форма якого нагадує мушлю. Під час випробувань прототип не дав жодної краплі назовні, тоді як звичайні конструкції створювали приблизно у 50 разів більше бризок.

7. Технології — за 3D-друк хоботком комара

Джастін Пума та його колеги знайшли несподіване застосування мертвому комару: перетворили його хоботок на сопло для 3D-принтера. Метод отримав відповідну назву — «некропринтинг».

Хоботок самиці комара виявився майже готовим природним мікроінструментом: тонким, прямим і достатньо міцним. За його допомогою вдалося друкувати з роздільною здатністю 18–22 мікрони — приблизно вдвічі меншою за діаметр найтонших комерційних металевих наконечників. У перспективі технологію можна застосовувати для створення каркасів для живих клітин або мікроелектроніки.

8. Нюх — за запах немовлят і підлітків

Ілона Крой, Томаш Фрацковяк, Томас Гуммель і Агнешка Сороковська науково перевірили те, що багато батьків могли помічати й без лабораторії: немовлята пахнуть приємніше за підлітків.

Опитування 235 батьків показало, що запах маленьких дітей оцінюють дуже позитивно, але з віком ця симпатія поступово слабшає. Водночас навіть запах власного підлітка батькам зазвичай подобається більше, ніж запах чужої дитини. Дослідники припускають, що зміна сприйняття запаху може бути пов’язана з поступовим ослабленням потреби в дуже тісному зв’язку між батьками та дитиною в міру її дорослішання.

9. Мир — за любов до друзів, які ненавидять наших ворогів

Джеймі Кремс та її колеги поставили цікаве запитання: якого друга ми цінуємо більше — доброго до всіх чи того, хто погано ставиться до наших ворогів?

У шести дослідженнях за участю понад тисячі людей зі США та Індії з’ясувалося, що другий варіант іноді має перевагу. Люди очікують від друзів доброзичливості до себе та нейтральних людей, але водночас можуть позитивно оцінювати агресію, спрямовану на їхніх недругів. Важливе уточнення: загальна жорстокість усе одно не подобається — схвалення викликає саме вибіркова неприязнь до «правильного» ворога.

10. Ґрунтознавство — за закопування трусів у землю

Франц Бендер, Марсель ван дер Гейден, Атлант Бірі та Піа Вівіані залучили близько тисячі добровольців із 25 країн до незвичайного експерименту: людей попросили закопати бавовняні труси й залишити їх у ґрунті на два місяці.

І це не жарт заради жарту. Швидкість, з якою ґрунтові мікроорганізми розкладають бавовну, може багато розповісти про біологічну активність і стан ґрунту. Учасники також закопували чайні пакетики та збирали зразки землі. Такий простий експеримент став частиною великого громадського наукового проєкту, результати якого можуть допомогти стежити за деградацією ґрунтів.

Додайте нас в Google News

щоб наші матеріали вам частіше рекомендувалися

Найцікавіше за тиждень

Один лист на тиждень. Без спаму.

Нові статті, добірки та корисні матеріали DAY TODAY — в одному короткому листі.

EmailВаш email

Хочу дайджест