Цікаві факти про ДНК
Чи може бути носій інформації, настільки ефективний, що всього чотири грами його вміщують кожен біт цифрових даних, створених усім людством. Це не наукова фантастика; це реальність ДНК, що звивається всередині ваших власних клітин, — молекули настільки складної, що нещодавно вона зруйнувала саму «Центральну догму» науки, яка претендувала на її розуміння. Розкриваючи таємниці людського геному, ми виявляємо, що «інструкція з експлуатації життя» — це не стільки жорсткий план, скільки хаотична, жива бібліотека, де гени стрибають, віруси ховаються в нашому коді, а «сміття» насправді керує всім процесом.
Дивіться також: Міжнародний день ДНК
Цікаві факти про ДНК
Всього чотири грами ДНК мають достатню місткість, щоб вмістити всю цифрову інформацію, яка зараз існує на нашій планеті. Цей біологічний носій неймовірно довговічний, залишаючись стабільним протягом тисячоліть, при цьому він значно компактніший за будь-яке штучне обладнання. У 2013 році дослідники успішно заархівували сонети Шекспіра та історичні аудіозаписи зі 100% точністю відтворення, використовуючи цей молекулярний код.
Люди мають приблизно 30 000 генів, що напрочуд близько до кількості генів у звичайному бур’яні, і лише приблизно вдвічі більше, ніж у простої плодової мухи. Це відкриття, зроблене під час Проєкту «Геном людини», спростувало уявлення про те, що саме кількість генів визначає складність виду. Воно свідчить про те, що наша біологічна досконалість випливає з того, як ці гени управляються та взаємодіють, а не лише з того, скільки їх у нас є.
Один ген може утворювати тисячі унікальних варіацій білків через процес, відомий як альтернативний сплайсинг, під час якого генетичні фрагменти перетасовуються, як колода карт. Поточний рекорд належить плодовій мушці, де один конкретний ген може генерувати понад 38 000 різних білкових молекул. Цей механізм руйнує старе правило «один ген — один білок» і пояснює, чому люди можуть бути такими складними, попри відносно невелику кількість генів.
Людський організм по суті є «голобіонтом», що містить приблизно 37 трильйонів бактеріальних клітин, які разом містять у 150 разів більше генів, ніж наша власна ДНК. Ці мікробні спільноти, відомі як мікробіом, є життєво важливими для виживання, допомагаючи в травленні, профілактиці інфекцій та регуляції імунної системи. Ми навіть еволюціонували так, щоб виробляти цукри в грудному молоці спеціально для годування цих корисних бактерій, а не самого немовляти.
Приблизно 50% людського геному складають мобільні генетичні елементи, багато з яких походять від древніх вірусів, що інтегрувалися в наш код. Ці «егоїстичні» елементи мають здатність реплікуватися та перескакувати на нові позиції в нашій ДНК-послідовності. Хоча часто здається, що вони існують лише для власного виживання, вони складають значну частину нашого загального генетичного складу.
Якби ви розмотали й розтягнули ДНК лише однієї вашої мікроскопічної клітини, її довжина сягнула б понад два метри. Щоб поміститися всередині клітинного ядра, ця довга молекула має бути щільно згорнута й упакована в простір шириною лише шість мільйонних метра. Це неймовірне стиснення дозволяє клітині зберігати величезну бібліотеку інструкцій у майже неможливо малому обсязі. 1
Менше 2% нашої загальної ДНК насправді складається з генів, тоді як решта 98% — які колись відкидали як «сміттєву ДНК» — слугують критично важливою системою контролю. Ця величезна негенна частина є предметом епігенетики, яка визначає, які гени вмикаються або вимикаються в конкретних органах, таких як серце чи мозок. Вчені тепер визнають, що ця «темна ДНК» є необхідною для регулювання складних завдань, які організм виконує щодня. 2
Люди мають 50% ДНК, спільних з капустою, що свідчить про наше спільне походження з «первинного бульйону» чотири мільярди років тому. Вважається, що кожна жива істота на Землі, за винятком вірусів, еволюціонувала від одноклітинного предка, відомого як LUCA (Last Universal Cellular Ancestor, останній універсальний клітинний предок). Ця спільна генетична основа пояснює, чому навіть дуже різні організми використовують той самий фундаментальний молекулярний механізм. 3
"Егоїстичні" гени: як частинки ДНК мандрують між видами
ДНК не здатна точно самовідтворюватися без допомоги спеціалізованих білкових ферментів, які виконують роль «ремонтної бригади». Самостійно ДНК робить помилку приблизно в одній з кожної сотні букв, але білки зменшують цей рівень помилок до однієї на десять мільярдів. Цей спільний процес гарантує, що наша генетична інформація зберігається з надзвичайною точністю протягом мільярдів клітинних поділів.
Зараз вчені можуть ідентифікувати наявність конкретних тварин, просто секвенуючи фрагменти ДНК, знайдені в повітрі навколо них. Ця технологія, відома як екологічна ДНК (eDNA), використовується для виявлення тварин у зоопарках та місцевої дикої природи на відстані сотень метрів. Вона пропонує революційний спосіб моніторингу біорізноманіття та відстеження видів, що перебувають під загрозою зникнення, без необхідності їх бачити чи ловити.
Хоча більшість людей знайомі з чотирма стандартними нуклеотидами ДНК (A, T, G і C), вчені виявили природні варіації, такі як «нуклеотид J», і навіть створили синтетичну ДНК з восьми нуклеотидів. Нуклеотид J зустрічається у певних паразитів, тоді як синтетичні системи, такі як ДНК Хачімодзі, розширюють генетичний алфавіт до восьми будівельних блоків. Ці відкриття показують, що хімічна мова життя є більш різноманітною, ніж передбачає класична модель подвійної спіралі. 4
Людські еритроцити унікальні тим, що не мають ядра і, отже, взагалі не містять ДНК. Ця структурна адаптація надає клітині більше простору для перенесення молекул кисню до різних тканин у всьому тілі. Інші клітини крові, такі як лейкоцити, містять ДНК і, власне, були джерелом, яке використовували для первинного відкриття молекули у 1869 році.
Розшифровка першого геному людини зайняла 13 років і коштувала 3 мільярди доларів, але сьогодні те саме завдання можна виконати за 1000 доларів менш ніж за два тижні. Це значне зниження вартості та збільшення швидкості означає, що головним викликом більше не є отримання генетичних даних, а їх аналіз. Зараз ми живемо в епоху, коли персоналізована генетична інформація доступна широкій громадськості, а не лише елітним дослідницьким командам. 5
Чи можна буде колись клонувати неандертальця?
Незважаючи на всі видимі відмінності у зовнішності та поведінці людей, будь-які дві людини на Землі на 99,9% ідентичні за своїм генетичним складом. Ця крихітна 0,1% різниця пояснює всі варіації, які ми бачимо, включаючи схильність до певних захворювань та фізичні особливості.
Всупереч поширеній думці, ДНК не створила життя; скоріше, складні процеси життя створили ДНК як стабільний механізм зберігання. Раннє життя, ймовірно, покладалося на білки, які мають каталітичну здатність генерувати енергію, задовго до того, як з’явилася ДНК для зберігання «протоколів» хімічної активності клітини. ДНК діє скоріше як клітинний секретар, що фіксує хаотичні хімічні процеси, ніж як головний архітектор.
Людська ДНК організована у 23 пари окремих одиниць, які називаються хромосомами, загалом 46 у кожній клітині, за винятком сперматозоїдів та яйцеклітин. Ці статеві клітини містять лише 23 молекули, щоб під час злиття під час запліднення відтворити повний набір для нащадків. Цей поділ пояснює, як ми успадковуємо рівно половину нашого генетичного коду від кожного біологічного батька. 6
Вчені можуть ідентифікувати конкретні гени у величезному геномі з 3 мільярдами літер, оскільки вони майже завжди починаються з однієї і тієї ж послідовності з трьох літер: ATG. Цей «стартовий сигнал» дозволяє приладам для секвенування ДНК буквально читати генетичні інструкції, як слова в книзі. Без цих впізнаваних маркерів 25 000 генів загубилися б у морі некодуючої «темної ДНК».
Деякі генетичні мутації насправді є дуже вигідними, наприклад, варіант CCR5-del32, який надає деяким людям природну стійкість до ВІЛ. Ця конкретна делеція заважає вірусу правильно зв’язуватися з імунними клітинами, ефективно сповільнюючи або зупиняючи прогресування хвороби. Хоча громадськість часто сприймає мутації як щось негативне, вони є необхідними для адаптації та виживання людини. 7
Якщо у подружжя є ризик передачі захворювання «один до чотирьох», ймовірність залишається рівною 25% для кожної їхньої дитини, незалежно від здоров’я попередніх братів і сестер. Наявність захворювання у первістка не зменшує ризик для наступної дитини.
Генетичне тестування саме по собі не може відтворити повне родинне дерево або визначити конкретне село предків без підтримки традиційних паперових записів та даних перепису населення. Хоча ДНК може підтвердити родинні зв’язки та розгадати конкретні таємниці, вона слугує доповненням до стандартних генеалогічних досліджень, а не їхньою заміною. Успіх у відстеженні родоводу вимагає поєднання молекулярних доказів та історичної документації.
Кожна людина народжується з приблизно 60 новими генетичними мутаціями, яких не було в ДНК жодного з батьків. Більшість цих змін відбуваються в некодуючих ділянках і не мають помітного впливу на здоров’я чи риси особистості. Ці природні варіації є основною причиною того, що кожна людина — включаючи однояйцевих близнюків — є генетично унікальною. 8
У трансгенних рослинах чужорідний бактеріальний ген повинен взаємодіяти з існуючими білковими системами рослини-господаря, що може призвести до плутанини в ДНК або створення цілком нових білків. Оскільки ці системи мають дуже різну еволюційну історію, введення чужорідного гена може порушити природні процеси способами, які сучасні технології ще не можуть передбачити. 9
Найцікавіше за тиждень
Один лист на тиждень. Без спаму.
Нові статті, добірки та корисні матеріали DAY TODAY — в одному короткому листі.
- Молекулярна біологія клітини (NCBI)↩
- Scientific American↩
- Національний інститут досліджень людського геному↩
- Science Magazine↩
- Національний інститут досліджень геному людини — Вартість секвенування ДНК↩
- MedlinePlus Genetics↩
- Nature — Генетична стійкість до ВІЛ)
Те, що ознака є «домінантною», не означає, що вона поширена серед загального населення; це просто означає, що ознака проявляється навіть за наявності лише однієї копії гена. Наприклад, полідактилія (наявність зайвих пальців на руках або ногах) є домінантною ознакою, проте вона залишається надзвичайно рідкісною, зустрічаючись у менше ніж 7 випадків на 1 000 народжених. Частота появи ознаки залежить від того, як часто ген зустрічається в популяції, а не від його домінантності.
Кожна харчова культура, яку споживають люди, містить гени, незалежно від того, чи була вона генетично модифікована в лабораторії. Традиційні культури мають власну природну ДНК, яка визначає їхні ознаки, що вперше довів Грегор Мендель у своїх знаменитих експериментах з горохом. Єдина відмінність генетично модифікованих культур полягає у цілеспрямованому додаванні одного або двох конкретних генів, зазвичай з бактерій.
Кожна людина на Землі має ген BRCA1, який виконує життєво важливу функцію відновлення пошкодженої ДНК для запобігання раку. Ризик захворювання виникає лише тоді, коли людина є носієм конкретного варіанту або мутації цього гена, що заважає його нормальному функціонуванню. ((Національний інститут раку↩
- Nature — Частота мутацій de novo↩
- Frontiers in Plant Science↩
