20 дуже дивних фільмів, після яких світ здається іншим

Деякі фільми змушують замислитися – це чудово. Але бувають фільми, від яких голова іде обертом. Вони викривляють реальність, розповідають химерні історії або просто занурюються в символізм настільки глибоко, що порушують усі правила кінорозповіді.

Ці стрічки — виклик вашому сприйняттю кіно. Вони не для кожного, але якщо вам подобаються дивні персонажі, сюжети, що виходять з-під контролю, або історії, які відмовляються бути логічними — вам сюди. Тільки не сподівайтеся, що після перегляду почуватиметеся як зазвичай.

Попередження: якщо ви чи чутливі до фільмів жахів, ці фільми можуть здатися вам неприйнятними, хоча більшість з них не є фільмами жахів у звичайному розумінні.

1. «Голова-гумка» / Eraserhead (1977)

Режисер: Девід Лінч
Сюрреалістичний кошмар про молодого чоловіка, який намагається стати батьком у світі, що розсипається на уламки індустріального безумства. Чорно-біла естетика, гнітюче звукове оформлення і, звісно, знамените немовля-мутант перетворюють фільм на символ страху перед відповідальністю, тілесністю і невідомим.

Лінч з першого кадру натякає: це не сюжет, це занурення у внутрішній стан. І він тривожить.

2. «Бути Джоном Малковичем» / Being John Malkovich (1999)

Режисер: Спайк Джонз
Невдаха-лялькар знаходить портал у свідомість відомого актора Джона Малковича — і починається низка подій, що ставлять під сумнів саме поняття «я». Химерна комедія, філософська фантастика і сатира на славу, ідентичність та маніпуляції.

Фільм тримається на одному простому питанні: а що, якби ти міг побути кимось іншим? І жодна відповідь не буде комфортною.

3. «Швейцарський армійський ніж» / Swiss Army Man (2016)

Режисери: Ден Кван, Деніел Шайнерт
Чоловік опиняється на безлюдному острові, де знаходить труп, який не лише пускає гази, а й виконує функції компаса, водного насоса та рушія. І це — Деніел Редкліфф.

Ця абсурдна комедія з поступово розквітаючим драматичним підтекстом — історія про самотність, страх перед життям і пошук себе. Вона може здаватися дурнуватою, але торкає глибше, ніж чекаєш.

4. «Святі мотори» / Holy Motors (2012)

Режисер: Леос Каракс
Чоловік їздить Парижем у лімузині, перевтілюючись у різних персонажів: батька, вбивцю, монстра, бізнесмена. Що це? Кіно про кіно? Алегорія життя актора? Рефлексія на тему ідентичності?

Це фільм-сон, де кожна сцена — як окрема реальність. Немає сюжету, є лише метаморфози, що ведуть у невідоме. Справжній гімн акторству, театру та ілюзії.

5. «Бивень» / Tusk (2014)

Режисер: Кевін Сміт
Подкастер вирушає на інтерв’ю й потрапляє до рук чоловіка, одержимого моржами. Той буквально перетворює його на моржа за допомогою хірургії, шкіри тварин і шаленого ентузіазму.

Цей фільм починається як комедія, але поступово занурюється в темну психологічну й тілесну жахастику. Жорстокий, дикий і по-своєму трагічний — навіть під маскою дурощів.

6. «Лобстер» / The Lobster (2015)

Режисер: Йоргос Лантімос
У недалекому майбутньому самотні люди мають 45 днів, аби знайти пару — інакше їх перетворюють на тварин. Головний герой обирає перетворення на лобстера. І це лише початок.

Мертвий гумор, жорстка логіка, абсурдні ритуали і химерні персонажі роблять цей фільм болісно смішним і емоційно несподіваним. Сатира на кохання, соціальні норми і страх самотності.

7. «Гума» / Rubber (2010)

Режисер: Квентін Дюп’є
Покришка оживає в пустелі й починає вбивати людей, використовуючи телекінез. Водночас інші персонажі в фільмі спостерігають за цим, як за театральною виставою.

Це не жарт. Це метасатира на глядацькі очікування, жанри, «сенс у кіно» і саме кіно як процес. І, так, шина тут головний герой. Без діалогів. З вибухами.

8. «Під шкірою» / Under the Skin (2013)

Режисер: Джонатан Ґлейзер
Прибулиця (Скарлетт Йоханссон) мандрує Шотландією, заманюючи самотніх чоловіків, аби втягнути їх у чорноту небуття. Мінімум слів, максимум тривоги.

Фільм — як холодний подих інопланетної присутності. Чуже, хижо-спокійне спостереження за людством, тілом і бажаннями.

9. «Сценарій снів» / Dream Scenario (2023)

Режисер: Крістоффер Борґлі
Звичайний викладач (Ніколас Кейдж) раптом починає з’являтися у снах незнайомців. Спочатку це виглядає як дар — потім як прокляття.

Фільм грає на межі комедії, горору та абсурду, досліджуючи страх слави, знеособлення та втрати контролю над власним образом. Кейдж, як завжди, геніально нестримний.

10. «Гаммо» / Gummo (1997)

Режисер: Гармоні Корін
Ви не знайдете тут сюжету. Є лише фрагменти життя в розбитому американському містечку після торнадо. Купання в брудній ванні, насилля, знущання з тварин, підлітки без сенсу і меж.

Це соціальний колаж із життя маргінала. Він бридкий, поетичний, тягучий і боляче реальний — як застрягле в горлі крихке фото чужого болю.

11. «Зеленіші газони» / Greener Grass (2019)

Режисерки: Джослін Дебор, Доун Луббе
Пастельне передмістя, де всі посміхаються надто широко. Батьки дарують дітей іншим батькам, дорослі носять брекети, а новонароджені іноді — футбольні м’ячі.

Це сюрреалістична комедія про суспільні норми, абсурдність підлаштування та втрату себе. Кожна сцена — як рекламний ролик зі сну після нічного перегляду серіалів 90-х.

12. «Танець реальності» / The Dance of Reality (2013)

Режисер: Алехандро Ходоровський
Автобіографія, яку неможливо сприймати буквально. Ходоровський повертається в своє дитинство в Чилі, аби переосмислити власне життя через сюрреалізм, психомагію та поетичну уяву. У фільмі він сам з’являється як духовний наставник собі молодому.

Все тут — гіперболізовано, символічно, барвисто до несмаку, але щиро до болю. Це сповідь людини, яка вирішила написати власну біографію не фактами, а відчуттями, снами та театральними метафорами. Особливо вражає факт, що акторів із сім’ї грають не лише професіонали, а й справжні члени родини режисера.

Читайте також статтю на Психологері – Алехандро Ходоровський про природу людських бажань

13. «Будинок» / Hausu (1977)

Режисер: Нобухіко Обаяші
Японський фільм жахів, створений у спільному процесі з донькою режисера. Історія про школярок, які приїздять до будинку тітки — і зіштовхуються з одержимим котом, дзеркалами, які пожирають людей, та, звісно, піаніно-людожером.

Абсолютно божевільна візуальна мова, монтаж у стилі реклами 70-х і відчуття, ніби ви спостерігаєте за дитячим сном, який раптово став кошмаром. Цей фільм — культурний феномен, який неможливо забути.

14. «Заборонена кімната» / The Forbidden Room (2015)

Режисер: Ґай Меддін
Ода епосі німого кіно, що нагадує гіпнотичний калейдоскоп із кількох десятків історій, які переплітаються, зникають і знову з’являються. Є тут і підводний екіпаж, який страждає від нестачі кисню, і уроки ванн, і дерево, яке пам’ятає гріхи своїх попередніх господарів.

Естетика старої плівки, театральна гра акторів і майстерна деконструкція жанрів створюють досвід, який більше схожий на споглядання снів, ніж на перегляд фільму.

15. «Таксидермія» / Taxidermia (2006)

Режисер: Ґьорґі Пальфі
Три покоління чоловіків в Угорщині: солдат з нездоровим потягом до мастурбації, спортсмен з обжерства і таксидерміст, який готує себе до вічного збереження. Цей фільм поєднує тілесне, брутальне та символічне в історії, що одночасно огидна й філософська.

Це гірка сатира на історію ХХ століття, в якій тіло стає ареною деградації, опору і метафізичного переродження.

16. «Партенопа» / Parthenope (2024)

Режисер: Паоло Соррентіно
Ім’я головної героїні — не просто італійське жіноче ім’я, а ще й назва міфологічної сирени та поетичне означення Неаполя. Але це не традиційна біографічна драма. Це візуальна поема про жінку — її тіло, пам’ять, молодість, присутність. І про місто, яке дихає разом із нею.

Соррентіно створює не сюжет, а настрій. Ритм, подібний до хвиль. Кожен кадр — як картина, сповнена сонця, шовкової тканини, сигаретного диму й самотності. Дивний, ніжний, глибоко італійський фільм, у якому все сказано, навіть коли ніхто не говорить.

17. «Висотка» / High-Rise (2015)

Режисер: Бен Вітлі
Адаптація роману Дж. Г. Балларда, де житловий хмарочос із ідеальними умовами — басейнами, магазинами, офісами — перетворюється на замкнуту систему деградації. Мешканці будинку починають скочуватися в первісну дикість, розділяючись на касти поверх за поверхом.

Це одночасно антиутопія, соціальна сатира і стильний естетичний хаос. Візуальна подача — як реклама з 70-х, що поступово розкладається на плісняву і кров. І Тому Гіддлстон у центрі — холодний спостерігач, що втягується в колективне божевілля.

18. «Бобер» / The Beaver (2011)

Режисерка: Джоді Фостер
Чоловік у депресії (Мел Ґібсон) починає спілкуватися з оточенням виключно через ляльку-бобра, яку носить на руці. Бобер — його нове «я», більш впевнене, владне, життєрадісне. Але що станеться, коли альтер-его почне домінувати?

Це одночасно драма про психічне здоров’я, абсурдна притча про втечу від себе і дуже серйозне кіно під маскою комедії. Фільм дивує своєю щирістю та тим, як вивертає на екран внутрішні кризи.

19. «Бідолашні створіння» / Poor Things (2023)

Режисер: Йоргос Лантімос
Фантазія на тему Франкенштейна у стилі стимпанк — про жінку, яку оживили після смерті з мозком дитини. Белла Бакстер (у блискучому виконанні Емми Стоун) вирушає в подорож самопізнання, сексуального визволення й боротьби зі світом, який хоче її формувати.

Фільм виглядає як ожила гравюра епохи Просвітництва, з дивовижною кольоровою палітрою, театральними костюмами та філігранною постановкою. Це дике, вільне й глибоко людське кіно, де абсурд і краса — нерозлучні. Абсурд як емансипація.

20. «Страшні казки» / Tale of Tales (2015)

Режисер: Маттео Гарроне

Це не зовсім жахи й не зовсім казки. Скоріше — тривожна фантазія на основі барокових оповідей Джамбаттісти Базіле, де кожна історія поєднує в собі прекрасне й потворне. Королева, яка готова пожертвувати всім заради дитини; принцеса, яку видали за людину-монстра; дві старі сестри, одна з яких хоче знову стати юною — всі ці лінії сплітаються у вишукану, темну феєрію.

Візуально стрічка — як живопис епохи Караваджо. Кожен кадр — картина. При цьому акторський склад вражає: Сальма Хаєк, Вінсент Кассель, Джон Сі Райлі, Тобі Джонс та інші. Химерний, глибокий і справді незвичний фільм, що змушує дивуватися.

Приємого перегляду!