Барабанний бій шимпанзе може дати ключ до джерел відчуття ритму

Коли самець шимпанзе б’є по корінню дерев, створюючи потужний перкусійний звук, це не тільки спосіб спілкування на великі відстані, але й, як показують нові дослідження, демонстрація складних ритмічних здібностей, що можуть дати підказки про походження музикальності у людей.

Науковцям вже давно відомо, що шимпанзе використовують барабанення, але його роль та характеристики були недостатньо вивчені. Тепер два окремих дослідження виявили, що ці примати барабанять, дотримуючись виразного ритму, який варіюється між різними спільнотами. Це відкриття підкріплює ідею про те, що здатність до ритму і, можливо, музикальність могли еволюціонувати у нашого спільного з шимпанзе предка.

Перше дослідження, проведене командою під керівництвом приматолога Кетрін Хобайтер, проаналізувало величезний масив даних – понад 370 сеансів барабанення, зібраних протягом 25 років у 11 спільнотах східних (Pan troglodytes schweinfurthii) та західних (P.t. verus) шимпанзе. Вчені виявили, що обидва підвиди послідовно створюють ритмічні патерни, але ці патерни відрізняються. Західні шимпанзе схильні до рівномірних ударів, тоді як східні чергують короткі та довгі інтервали між ударами.

Друге дослідження, зосереджене на західних шимпанзе, досліджувало їхню незвичайну поведінку – використання каменів для барабанення по стовбурах дерев. Аналізуючи записи з фотопасток, вчені виявили, що шимпанзе регулярно кидають камені у дерева, часто використовуючи ті, що вже зібрані навколо. Це свідчить, що накопичення каменів може мати не тільки функцію знарядь праці, але й комунікаційну мету.

Я думаю, що ми лише торкаємося поверхні”, — говорить Хобайтер. Барабанення — це “дійсно багата поведінка, яка… розповість нам набагато більше про те, що означає бути шимпанзе”.

Тож наступного разу, коли мимоволі постукуватимете пальцями в ритм музики — у транспорті, на роботі чи вдома, — замисліться: можливо, це не просто розвага, а глибинний прояв нашої еволюційної спадщини. Для чого ми зберегли здатність до ритму? Яку роль вона відіграє у спілкуванні, згуртованості чи самовираженні? Це ще належить з’ясувати. Але тепер відомо: ми не єдині, хто відчуває пульс у серці лісу.