Щороку нові твори культури стають суспільним надбанням, звільняючись від авторських прав і обмежень. І цей процес завжди хвилюючий для поціновувачів мистецтва, адже вони отримують можливість переосмислювати класичні шедеври, створювати на їх основі нові проєкти та ділитися ними з аудиторією без жодних юридичних перешкод.
У 2025 році в публічний доступ перейдуть десятки значущих творів літератури, кіно та музики. Серед них легендарні романи, культові мультфільми, джазові хіти та навіть класичні симфонії. Ці шедеври стануть джерелом натхнення для сучасних митців, а їхні історії можуть заграти новими барвами.
Давайте разом зробимо короткий екскурс в минуле й розглянемо деякі відомі твори, які цього року офіційно стануть надбанням людства.
Моряк Попай
Попай вперше з’явився у 1929 році на сторінках коміксу Thimble Theatre, створеного художником Елзі Кріслером Сігаром. Ще до виходу перших мультфільмів цей брутальний моряк із добрим серцем завоював прихильність мільйонів читачів. Його популярність злетіла до небес у роки Другої світової війни. Попай став символом витривалості та стійкості, що дуже резонувало з тодішнім настроєм американців.
Але головна особливість Попая полягала в тому, що він зміг зробити… шпинат популярним! У той час ця зелень була чи не найменш улюбленою їжею серед дітей. Та завдяки чарівному впливу мультфільмів діти по всьому світу почали бачити у шпинаті джерело суперсили.
Попай неодноразово повертався на екрани — як у короткометражних мультфільмах, так і в повнометражних фільмах. Особливе місце займає стрічка 1980-х років із Робіном Вільямсом у головній ролі. Цей фільм дав нове дихання історії та познайомив з Попаєм нове покоління.
У 2025 році образ Попая стане суспільним надбанням. Це означає, що будь-хто зможе використовувати його у своїх творчих проєктах. Нові мультфільми, комікси, пародії — усе це стане можливим без жодних юридичних перешкод.
Вільям Фолкнер «Шум і лють»
Коли йдеться про американську літературу ХХ століття, ім’я Вільяма Фолкнера стоїть в одному ряду з найвидатнішими авторами. Його роман The Sound and the Fury («Шум і лють») — це складний, багатошаровий твір, який вивчають у школах і університетах по всьому світу.
Фолкнер створив вигадане місце під назвою Йокнапатофа, що стало фоном для багатьох його творів, зокрема цього роману. Книга розповідає про занепад аристократичної родини Компсонів, які втрачають усе: багатство, статус і моральні орієнтири. Розповідь ведеться з кількох точок зору, одна з яких належить Бенджі — людині з когнітивними порушеннями.
Фолкнер використав новаторську на той час техніку “потоку свідомості”, щоб передати хаотичність і складність людської пам’яті. Назва роману походить із монологу Макбета у Шекспіра: “Життя — це лише тінь, що ходить. Історія, розказана ідіотом, повна шуму й люті, але без жодного змісту”.
Книга стала символом модерністської літератури, адже вона руйнує лінійні сюжети та пропонує читачеві самому шукати смисли у фрагментованих наративах.
Ернест Гемінгвей «Прощавай, зброє»
Роман Ернеста Гемінгвея «Прощавай, зброє» (A Farewell to Arms) є одним із найвідоміших творів про Першу світову війну та кохання під час війни.
Гемінгвей, який сам працював водієм швидкої допомоги на фронті, вклав у цю історію власний досвід війни. Головний герой роману, Фредерік Генрі — американець, який служить в італійській армії. Під час війни він закохується в медсестру Кетрін Барклі. Їхнє кохання стає прихистком від жорстокої реальності війни, але цей прихисток виявляється крихким і недовговічним.
Гемінгвей застосував свою знамениту “теорію айсберга”: велика частина значення залишається прихованою під поверхнею тексту, і читач має сам знайти глибший сенс. Його стиль — лаконічний і водночас наповнений емоційною глибиною — надихнув багатьох письменників, які прийшли після нього.
Фетс Воллер «Ain’t Misbehavin’»
Джазова музика — це завжди щось більше, ніж просто ноти. Вона передає дух епохи, емоції та історії, які часто залишаються невисловленими словами. Одним із найяскравіших джазових шедеврів 1920-х років став хіт Фетса Воллера “Ain’t Misbehavin’”, який увійде до суспільного надбання у 2025 році.
Фетс Воллер, справжнє ім’я якого Томас Райт Воллер, був одним із найвідоміших піаністів і композиторів епохи Гарлемського Ренесансу. Народжений у Нью-Йорку, він змалку проявив талант до музики. Його кар’єра була блискучою, а харизма на сцені підкорювала серця слухачів. Воллер був не лише музикантом, а й справжнім шоуменом, здатним розважити будь-яку публіку.
Композиція “Ain’t Misbehavin’”, написана у 1929 році у співпраці з поетом-піснярем Енді Разафом, стала своєрідним гімном джазової епохи. Пісня дебютувала в бродвейському мюзиклі Connie’s Hot Chocolates та миттєво здобула популярність. Її виконували такі легенди, як Луї Армстронг, Елла Фіцджеральд і Нет Кінг Коул.
Текст пісні розповідає про любов і вірність, що різко контрастує з безтурботним духом “буремних двадцятих”. У часи, коли багато хто прагнув насолоджуватися життям без зобов’язань, Воллер пропонував мелодію, яка звучала як освідчення у щирій відданості.
Агата Крісті «Таємниця семи циферблатів»
Серед численних шедеврів, створених Агатою Крісті, роман «Таємниця семи циферблатів» (The Seven Dials Mystery) не є її найвідомішою роботою, але точно заслуговує на увагу. І вже скоро цей детективний твір стане доступним для всіх без обмежень.
Агата Крісті, яку часто називають “королевою детективу”, написала цей роман у 1929 році. Це продовження її попереднього твору The Secret of Chimneys і одне з тих, де немає знаменитих персонажів, як-от Еркюль Пуаро чи міс Марпл. Натомість тут з’являється таємнича організація під назвою “Клуб Семи Циферблатів”, яка й додає історії інтриги та шпигунського духу.
Сюжет розгортається в типовому для Крісті англійському маєтку. Після здавалося б невинного розіграшу один із гостей помирає за загадкових обставин. Що починається як випадкова смерть, поступово розкривається як заплутаний змовницький план із шифрованими посланнями та міжнародними інтригами.
Альфред Гічкок «Шантаж»
Альфред Гічкок — ім’я, яке автоматично викликає асоціації з напруженим сюжетом, майстерно побудованими сценами та психологічними іграми. Він — “майстер саспенсу”, чиї фільми вже понад століття лякають, зачаровують і захоплюють глядачів. Але що особливого у фільмі Blackmail? Це був перший звуковий фільм Гічкока, який став переломним моментом у його кар’єрі та водночас в історії кіно.
Фільм Blackmail з’явився у 1929 році, коли кіноіндустрія лише почала переходити від німого кіно до “токі”. Цікаво, що спочатку Гічкок знімав цей трилер як німий фільм, але коли звукові технології увірвалися в кіно, він вирішив додати діалоги до деяких сцен. Це зробило Blackmail одним із перших британських фільмів із синхронним звуком.
Одна з найвідоміших сцен фільму — фінальне переслідування у Британському музеї. Це ранній приклад того, як Гічкок використовував відомі локації для створення напружених і видовищних сцен.
Тентен у країні Сов’єтів
Класичні комікси зазвичай асоціюються з супергероями, але є один персонаж, який стоїть окремо від решти. Його ім’я — Тентен. Цей сміливий молодий репортер із незмінним песиком Мілу вперше вирушив у свої пригоди у 1929 році, а вже у 2025 році його перша історія, Тентен у країні Сов’єтів (Tintin in the Land of the Soviets), стане суспільним надбанням.
Бельгійський художник Жорж Ремі, відомий під псевдонімом Ерже, створив Тентена для дитячого додатку до католицької газети Le Petit Vingtième. Перша пригода героя завела його до Радянського Союзу, де він розслідує життя за залізною завісою та викриває пропаганду й брехню комуністичного режиму.
Хоча цей перший комікс не такий майстерно промальований, як пізніші роботи Ерже, він задає тон майбутнім пригодам Тентена. У цій історії вже присутні ключові елементи серії: захопливий сюжет, гумор і критичний погляд на світову політику.
Лінія, яку використовував Ерже у своїх ілюстраціях, стала його візитівкою. Стиль “ligne claire” (чиста лінія) пізніше вплинув на багатьох інших художників коміксів. Однак перший випуск Тентена був значно простішим за художнім виконанням і мав політичне забарвлення.
Коли Тентен у країні Сов’єтів стане суспільним надбанням, у фанатів та дослідників буде можливість заново відкрити для себе ранній етап розвитку культової серії. Це також відкриє двері для нових адаптацій.
Вірджинія Вулф «Власна кімната»
Вірджинія Вулф — одна з найвпливовіших письменниць ХХ століття, чиї твори і сьогодні залишаються актуальними, особливо в контексті феміністичних ідей. Її знамените есе «Власна кімната» («Власний простір», A Room of One’s Own) вважається наріжним каменем феміністичної літератури. У ньому Вулф підіймає питання про те, чому жінки в історії мали обмежені можливості для творчості та самореалізації.
Цей твір з’явився у 1929 році, коли дискусія про права жінок лише набирала обертів. Вулф у своїй елегантній манері стверджує, що для того, щоб жінка могла творити, їй необхідно мати фінансову незалежність і власний простір — “кімнату”. Але за цими простими словами ховається глибока критика патріархальних структур, які століттями стримували жінок від розвитку їхнього потенціалу.
Основна теза есе звучить так: “Жінка повинна мати власні гроші та власну кімнату, якщо вона хоче писати романи”. Вулф проводить паралелі з вигаданою сестрою Шекспіра — уявною жінкою, яка була б так само талановитою, як і він, але через суспільні обмеження не змогла б реалізувати свій талант.
Підсумок
Культура — це живий організм, який розвивається й змінюється завдяки новим інтерпретаціям. Коли твори стають суспільним надбанням, вони оживають заново. Їх більше не закрито в скрині авторських прав — їх можна досліджувати, переосмислювати й навіть гратися з ними.
Це помітно вже зараз. На початку 2024 року великий галас спричинила новина про те, що культовий образ Міккі Мауса перейшов у публічний простір. Але тут є нюанс: вільно використовувати можна лише перше зображення Міккі — того самого чорно-білого мишеняти з короткими штанцями, який уперше з’явився у короткометражці Steamboat Willie 1928 року.
Однак навіть це обмежене право швидко дало результати. На його основі вже з’являються творчі експерименти. Ось, до прикладу, атмосферна казуальна гра, що пропонує свіжий погляд на класичний образ Міккі. Цей випадок доводить: суспільне надбання не означає забуття. Навпаки, це спосіб повернути класику до життя.
За матеріалами listverse.com
Підписуйтесь на розсилку "Цікаві статті"
Кожної пʼятниці ми надсилатимемо вам нові цікаві статті за тиждень у вашу поштову скриньку. Відписатися можна будь-коли. Наш контент на 100% безплатний.
