Науковці з Університету Ворика з’ясували, що дикі орангутанги можуть створювати складні звукові послідовності, які будуються за принципом рекурсії — тобто вкладених одна в одну структур, як у людській мові. Це відкриття показує, що комунікація великих мавп набагато складніша, ніж вважалося раніше, і змушує переосмислити, як саме могла виникнути мова в процесі еволюції.
Що таке рекурсія і чому вона важлива?
У мовознавстві рекурсія — це здатність вбудовувати одну граматичну конструкцію в іншу того ж типу, створюючи потенційно нескінченні мовні ланцюжки. Це — те, що дозволяє людям створювати фрази на кшталт:
«Це пес, що гнав кота, що вбив щура, що з’їв сир».
Тут кожне нове підречення вбудовується в попереднє — ми маємо справу з рекурсивною вкладеністю або ієрархічною структурою. Людська мова спирається саме на такі конструкції для вираження складних понять, зв’язків і абстракцій.
У лінгвістиці такі речення вважаються прикладом найскладнішого типу синтаксичної рекурсії. Вони потребують як граматичної гнучкості, так і значної когнітивної здатності до утримання вкладених елементів у пам’яті.
До цього часу вважалося, що здатність до такої рекурсії притаманна виключно людям. Нове дослідження ставить це під сумнів. 1 2
Як орангутани реалізують рекурсію?
Аналізуючи серії сигналів, які самки суматранських орангутанів видавали у відповідь на різні загрози, дослідники виявили трирівневу ієрархію звуків:
- Рівень 1 — елементарні вокальні елементи: окремі звуки, які орангутан може повторювати.
- Рівень 2 — комбінації: кілька звуків поєднуються у впорядковані групи або “блоки”.
- Рівень 3 — серії блоків: ці блоки об’єднуються в довші послідовності, при цьому зберігаючи сталу ритмічну структуру.
Ці вкладені рівні формують третинну рекурсію — тобто три рівні вкладеності. Це надзвичайно складна структура, порівнянна з конструкціями у людській мові.
Більш того, як підкреслили дослідники, ритмічна організація вокалізацій орангутанів демонструє не випадковість, а системність. Цей «музичний» принцип ритмічної вкладеності дозволяє створювати гнучкі й повторювані комунікативні патерни — майже як граматичні правила в мові.
Варіативність і адаптивність — ознаки цілеспрямованої комунікації
Одна з найвражаючих частин дослідження — вміння орангутанів модифікувати ритм вокалізацій залежно від контексту:
- При появі справжнього хижака (напр. тигра) — вокалізація стає швидкою, інтенсивною, з більш чітким ритмом.
- При штучній або сумнівній загрозі (наприклад, барвиста тканина) — звуки сповільнюються, стають нерегулярними.
Це свідчить про здатність передавати диференційовану інформацію про зовнішній світ через зміну вокальних параметрів, що є ще одним кроком до повноцінної комунікації.
Важливо, що це — перше емпіричне підтвердження того, що рекурсія як механізм могла бути присутньою у спільного предка людей і орангутанів, ще до появи сучасної мови. Дослідниця Чіара Де Грегоріо підсумовує:
«Це відкриття свідчить про те, що корені рекурсивної мовної структури вже існували в нашому еволюційному минулому. Ми бачимо, як складність виникала поступово, а не в результаті одного “мовного стрибка”.»
Ці результати знижують бар’єр між людиною і рештою великих мавп: ключові мовні механізми можуть мати спільне походження і еволюційний розвиток, який почався мільйони років тому.
Отримуйте сповіщення про нові статті в телеграм-каналі «DAYTODAY». Приєднуйтесь!
Читайте також: Цікаві факти про орангутанів
Щопʼятниці отримуйте найцікавіші статті за тиждень на ваш імейл.
