Чому лінивці такі повільні?

Лінивці, які мешкають у тропічних лісах Центральної та Південної Америки, заслужили репутацію найбільш повільних ссавців на планеті. Їхній неквапливий спосіб життя здається майже медитативним — рухи повільні, пересування мінімальні, енергії майже не витрачається. Але така повільність — не просто стилістичний вибір еволюції. Вона глибоко пов’язана з тим, що відбувається у нутрощах цих тварин.

До речі, щороку 20 жовтня відзначається Міжнародний день лінивця.

Повільність як енергетична стратегія

Основна причина повільності лінивців — це їхній раціон. Лінивці переважно харчуються листям, плодами та бутонами. Така їжа має низький вміст жирів і білків, а отже — і калорій. Щоб вижити на такій дієті, лінивці змушені максимально економити енергію. І роблять вони це шляхом радикального уповільнення всіх процесів. ¹

У середньому лінивець долає лише близько 40 метрів на добу, а на землі рухається зі швидкістю приблизно 30 сантиметрів на хвилину. Їхній метаболізм також надзвичайно повільний — на 40–45% повільніший, ніж у більшості інших ссавців. Таке гальмування метаболізму дозволяє виживати на мінімальній кількості енергії.

Не лише рухи, а й травлення у лінивців надзвичайно повільне. Після поїдання листя, яке лінивці зривають губами (у них немає різців), їжа може перетравлюватися впродовж місяця. Їхня система травлення — складна, багатокамерна, і вимагає часу, щоб вичавити максимум поживних речовин з мізерної їжі.

У науці навіть існує припущення, що лінивці не змогли б одночасно мати ефективну травну систему і бути швидкими. Це свого роду еволюційний компроміс: або швидкість, або повноцінне засвоєння малокалорійної їжі.

Читайте також: Цікаві факти про лінивців

Повільні, але витривалі

Попри загальну неквапливість, лінивці зовсім не слабкі. Вони здатні годинами висіти на гілках завдяки сильним лапам і міцним кігтям. Їхня витривалість — вражаюча, а життя на деревах допомагає уникати хижаків без необхідності у швидкій втечі.

Проте є один момент, коли лінивцям доводиться ризикувати: дефекація. Через повільне травлення вони справляють нужду лише раз на тиждень, спускаючись для цього на землю. Це — потенційно смертельно небезпечно, адже саме на землі вони стають вразливими для хижаків. Ще один малоприємний факт: за один раз лінивець може виділити до третини (!) своєї ваги у вигляді фекалій.

Життя на повільній хвилі

Лінивці — яскравий приклад того, як тварини адаптуються до складних умов, обираючи не боротьбу чи втечу, а повну оптимізацію. Їхня повільність — не вада, а стратегія виживання. І хоча це життя виглядає безтурботним, за нього лінивці платять високу фізіологічну ціну.

Отже, наступного разу, коли захочеться позаздрити їхній «спокійній» рутині — згадайте про тижневе випорожнення під загрозою смерті. 😉