8 теорій змови, які згодом підтвердилися фактами

Фраза «теорія змови» зазвичай викликає недовіру, і багато таких теорій її заслуговують: їхні твердження нічим не підтверджені, спотворені або їх неможливо спростувати. Проте справжні змови теж трапляються. Уряди, розвідувальні служби й компанії таємно координували незаконні дії, приховували докази та намагалися вплинути на громадську думку. Правда з’являлася завдяки витокам документів, масштабним розслідуванням, судовим рішенням або офіційним визнанням. Нижче наведено 8 таких випадків ¹.

1. Вотергейт

17 червня 1972 року поліція заарештувала п’ятьох чоловіків у штаб-квартирі Демократичного національного комітету в комплексі «Вотергейт» у Вашингтоні. Зловмисники мали з собою обладнання для стеження і були пов’язані з організацією, що опікувалася переобранням президента Річарда Ніксона.

Спершу Ніксон та його союзники намагалися дистанціювати адміністрацію від злочину. Генеральний прокурор Джон Мітчелл, який залишив посаду, щоб очолити кампанію Ніксона, відмахнувся від публікацій про цю справу. Проте The Washington Post та інші медіа продовжили розслідування. Слухання в Конгресі, кримінальні процеси й виявлення системи звукозапису в Білому домі розкрили значно ширше приховування.

Докази засвідчили шпигунство в межах кампанії, зловживання державною владою та перешкоджання розслідуванням. Ніксон пішов у відставку 9 серпня 1974 року, коли йому загрожував імпічмент. Мітчелла згодом засудили за змову, перешкоджання правосуддю та лжесвідчення. Слідчі простежили зловживання до найвищих рівнів адміністрації Ніксона і зрештою до самого президента.

2. Дослідження сифілісу в Таскігі

У 1932 році уряд США розпочав дослідження, щоб з’ясувати, як сифіліс впливає на організм без лікування. У ньому взяли участь 600 темношкірих чоловіків зі штату Алабама, з яких 399 були хворими.

Чоловікам не повідомили справжньої мети експерименту. Їм обіцяли безкоштовне лікування, але насправді лікарі лише спостерігали, як розвивається хвороба.

Навіть коли в 1940-х роках з’явився ефективний засіб проти сифілісу — пеніцилін, учасникам навмисно не давали його. Деякі чоловіки померли від хвороби та її ускладнень.

Експеримент тривав 40 років, поки журналісти не викрили його у 1972 році. Уряд виплатив компенсації постраждалим, а в 1997 році президент Білл Клінтон офіційно попросив вибачення.

3. Тютюнові компанії

Десятиліттями тютюнові компанії публічно ставили під сумнів докази того, що куріння спричиняє хвороби, а нікотин викликає залежність. Внутрішні документи галузі показали інше: бізнес розумів обидві небезпеки і водночас спільно докладав зусиль, щоб зберегти продажі сигарет.

1994 року керівники семи великих тютюнових компаній заявили в Конгресі, що не вважають нікотин залежністю. Подальші судові процеси оприлюднили внутрішні дослідження, маркетингові стратегії та інші документи, які суперечили публічній позиції галузі.

Федеральний уряд подав до суду на кількох виробників сигарет на підставі закону RICO, спрямованого проти організованого рекету. Суд визнав, що компанії тривалий час реалізовували схему обману споживачів щодо впливу куріння на здоров’я, нікотинової залежності та нібито безпечніших «легких» сигарет. Компанії зобов’язали опублікувати виправні заяви, бо вони вводили суспільство в оману щодо небезпеки куріння.

4. MKUltra: експерименти ЦРУ з контролем над свідомістю

Під час холодної війни розповіді про експерименти ЦРУ з контролем над розумом звучали як наукова фантастика, але мали реальне підґрунтя. 1953 року розвідувальне відомство затвердило програму MKUltra, таємне дослідження хімічних, біологічних та інших методів впливу на поведінку людини.

Дослідники випробовували ЛСД та інші препарати, інколи на людях, які не знали, що беруть участь в експериментах. Програма охоплювала також гіпноз і сенсорну депривацію. До методів належали й електрошок, а кінцевою метою було знайти спосіб стирати пам’ять і керувати розумом як знаряддям у холодній війні ².

1973 року директор ЦРУ Річард Гелмс наказав знищити чимало документів MKUltra. Проте уцілілі фінансові записи дали змогу слідчим Конгресу відтворити частину програми. На слуханні в Сенаті 1977 року посадовці визнали, що агентство спонсорувало дослідження за участю людей, які не знали про це. Надійного контролю над розумом, як у кіно, MKUltra не створила. Доведеною виявилася інша змова: розвідка таємно проводила неетичні експерименти з поведінкою та наркотиками і приховувала їх від суспільства й Конгресу.

5. COINTELPRO: ФБР проти правозахисних і антивоєнних рухів

У 1960-х активісти руху за громадянські права й антивоєнних груп підозрювали, що ФБР проникає до їхніх організацій, стежить за ними й саботує їхню роботу. Підозри виявилися слушними.

ФБР створило Програму контррозвідки, COINTELPRO, 1956 року. Спершу вона була спрямована проти Комуністичної партії США, але згодом охопила й інші політичні групи. Агенти вели стеження, залучали інформаторів, застосовували анонімні листи, фальшиву інформацію та інші методи, щоб викликати конфлікти або дискредитувати активістів.

Серед мішеней були партія «Чорні пантери», соціалістичні організації, правозахисні групи та Мартін Лютер Кінг-молодший. Кампанія проти Кінга включала прослуховування, стеження й анонімний лист, покликаний залякати його. Більше про таємну програму суспільство дізналося після того, як 1971 року активісти проникли до офісу ФБР у місті Медія в Пенсільванії й передали викрадені документи журналістам. Згодом розслідування Конгресу виявили ширші зловживання розвідки. COINTELPRO порушувала права, гарантовані Першою поправкою.

6. Операція «Нортвудс»: вигадані приводи для війни

«Нортвудс» — реальний план, який 1962 року розробив Комітет начальників штабів США. Його мета полягала в тому, щоб створити видимість виправдання для військового втручання США на Кубі.

Пропозиції передбачали інсценування або імітацію нападів зі звинуваченням уряду Фіделя Кастро. Одна з ідей — підірвати американський корабель біля бухти Гуантанамо. Інша — підмінити цивільний літак безпілотним і знищити його поблизу Куби. У документах ішлося також про вигадану кампанію тероризму, покликану вплинути на громадську думку всередині країни та за кордоном.

Важливе уточнення: «Нортвудс» був лише пропозицією, а не здійсненою програмою. Адміністрація Джона Кеннеді план не схвалила, і немає свідчень, що описані напади відбулися.

7. Операція «Скріпка»: німецькі вчені в США

Після Другої світової війни уряд США таємно залучав німецьких учених, інженерів і техніків у межах операції «Скріпка» (Paperclip) та пов’язаних програм. Американські посадовці прагнули здобути німецьку експертизу раніше за Радянський Союз.

Серед завербованих були фахівці з ракет, авіації та хімічної зброї. Дехто належав до нацистської партії, а частину записів змінили чи применшили, щоб ці люди могли в’їхати до США. Найвідомішим науковцем програми став Вернер фон Браун, який допомагав створювати німецьку ракету «Фау-2» і згодом відіграв велику роль в американській космічній програмі. Водночас програма «Фау-2» трималася на примусовій праці в жахливих умовах.

Понад 1500 особових справ пов’язані зі «Скріпкою» та подібними зусиллями. Між 1945 і 1955 роками прибуло 765 фахівців, і щонайменше половина з них, за оцінками, була членами нацистської партії.

8. Неправдиві свідчення про інкубатори й війна в Перській затоці

У жовтні 1990 року 15-річна кувейтка, яку публічно назвали лише Найіра, розповіла неофіційній групі конгресменів, що бачила, як іракські солдати виймали немовлят з інкубаторів у лікарні й залишали їх помирати.

Цю жахливу історію широко висвітлювали, коли адміністрація Джорджа Буша-старшого шукала підтримки для військових дій проти Іраку. Свідчення виглядали як розповідь звичайної волонтерки лікарні. Громадськості не сказали, що вона дочка посла Кувейту в США. Організація «Громадяни за вільний Кувейт», яку підтримував уряд Кувейту, найняла PR-фірму Hill & Knowlton, щоб вплинути на громадську думку. Фірма допомагала готувати свідків і розповсюджувала відео зі свідченнями Найіри серед медіа.

Повоєнні розслідування не підтвердили її розповіді. Правозахисна організація Middle East Watch опитала лікарів лікарні, які заявили, що іракські солдати не виймали немовлят з інкубаторів у згаданому закладі. «Міжнародна амністія», яка спершу повторювала схожі твердження, повідомила, що не знайшла достовірних доказів того, що іракські сили спричинили такі смерті. Іракські війська вчинили задокументовані злочини під час окупації Кувейту, але це не означає, що кожна історія про звірства точна.

9. «Іран-контра»: операція поза звичним наглядом

У 1980-х роках члени адміністрації Рональда Рейгана таємно сприяли продажу зброї Ірану попри ембарго. Потім посадовці спрямували частину виручених коштів на підтримку сил «контрас», які воювали проти уряду Нікарагуа, хоча Конгрес обмежив таку допомогу.

Схема стала публічною 1986 року. Розслідування встановили, що співробітники Ради національної безпеки проводили великі зовнішньополітичні операції поза звичними каналами й приховували важливу інформацію від Конгресу. Посадовці знищували документи, приховували відомості та давали оманливі пояснення, поки програма діяла.

Слухання в Конгресі розкрили мережу торгівлі зброєю й таємної підтримки. Кількох посадовців засудили, хоча деякі вироки пізніше скасували або анулювали, а Джордж Буш-старший помилував шістьох причетних до справи. «Іран-контра» не була теорією про невизначений прихований вплив. Це задокументована змова з таємними угодами, спробами обійти нагляд і приховуванням. Записи розслідування 1987 року зберігає Історичне бюро Сенату США.

Додайте нас в Google News

щоб наші матеріали вам частіше рекомендувалися

Найцікавіше за тиждень

Один лист на тиждень. Без спаму.

Нові статті, добірки та корисні матеріали DAY TODAY — в одному короткому листі.

EmailВаш email

Хочу дайджест

1. https://history.howstuffworks.com/history-vs-myth/11-unbelievable-conspiracy-theories-that-were-actually-true.htm↩
2. https://uk.news.yahoo.com/people-sharing-conspiracy-theories-turned-213103254.html↩