Вавилон сьогодні: як найбільше місто стародавнього світу стало руїною
Вавилон — одне з найвідоміших міст в історії людства. У VII–VI століттях до нашої ери воно було найбільшим і найбагатшим містом світу, а сьогодні його руїни лежать за 89 км на південь від Багдада, неподалік сучасного міста Ель-Хілла. У 2019 році ЮНЕСКО внесло Вавилон до списку Всесвітньої спадщини, але більшість того, що можна побачити на місці, — це спірна реконструкція часів Саддама Хусейна, частково зруйнована війнами. Ця стаття пояснює, як стародавня столиця імперії перетворилася на те, чим є сьогодні, і чому її велич майже не залишила сліду.
Зміст
Розуміння вавилонської історії допомагає побачити, якою короткою була справжня слава міста — і як поєднання завоювань, мародерства та невдалих спроб відновлення змінило його вигляд. Ми розглянемо головні етапи: від правління Хаммурапі до Навуходоносора II, біблійний контекст, падіння імперії, німецькі розкопки, реконструкцію за Саддама та сучасний стан.
За Хаммурапі: перший розквіт Вавилона
Вавилон був заснований ще в третьому тисячолітті до нашої ери, але справжнього піднесення досяг за правління Хаммурапі (1792–1750 роки до н. е.). Цей цар об’єднав розрізнені месопотамські племена в єдину могутню державу, зробив Вавилон столицею, що охоплювала всю південну Месопотамію та частину Ассирії (сучасний північний Ірак). Він наказав прокласти складні канали для постачання прісної води, зміцнив міські мури, займався розподілом їжі та громадською безпекою в місті, де змішалися люди з різних культур 1.
Найвідомішим досягненням Хаммурапі став його правовий кодекс — детальний перелік злочинів і відповідних покарань, викарбуваний на 2,4-метровій стелі з діориту, яка зараз зберігається в Луврі в Парижі. Принцип «око за око, зуб за зуб» із цього кодексу, як вважають, ліг в основу давньоєврейських законів, описаних у книзі Вихід.
Однак спадкоємці Хаммурапі не змогли втримати владу: за кілька днів після його смерті старі вороги Вавилона оголосили незалежність і підготували армії до вторгнення. Вавилонське царство розпалося, і місто не поверталося до слави понад тисячу років.
Навуходоносор II: найбільша велич
Саме Навуходоносор II (правив у 605–562 роках до н. е.) перетворив Вавилон на величне місто, присвячене богу-творцю Мардуку. Він розширив імперію, захопивши Єгипет, Сирію та Юдейське царство; у 597 році до н. е. він узяв Єрусалим і вигнав десятки тисяч ізраїльтян у вавилонський полон, де вони, за Біблією, «плакали» над річками. За оцінками істориків, Навуходоносор переселяв завойовані народи по всій імперії, щоб запобігти повстанням, і за його керівництва Вавилон став найбільшим і найсучаснішим містом стародавнього світу, за розмірами порівнянним із сучасним Чикаго.
Серед його будівничих проєктів:
- колосальні міські мури, настільки широкі, що дві колісниці могли роз’їхатися поруч;
- дорога процесій, викладена орнаментованою плиткою із зображеннями левів і драконів у яскравих синіх і жовтих тонах;
- ворота Іштар — північний вхід до міста.
Також він збудував храм Мардука на вершині 91-метрового зіккурата, до якого вів пандус, що огинав споруду. Грецький історик Геродот, який писав через століття після розквіту Вавилона, описував вісім веж, поставлених одна на одну. Дослідники припускають, що саме цей храм надихнув авторів Старого Заповіту на створення образу Вавилонської вежі.
За легендою, у Вавилоні могли розташовуватися Висячі сади — одне з семи чудес стародавнього світу, проте сучасні історики сумніваються в цьому. Деякі вважають, що сади насправді були в Ніневії, за 482 км на північ, і збудував їх ассирійський цар Сін-аххе-еріба, а не Навуходоносор. Інші дослідники гадають, що садів ніколи не існувало — не знайдено жодних археологічних доказів, і в тогочасних вавилонських текстах вони не згадуються. Перша згадка про сади з’явилася лише в 290 році до нашої ери, через століття після смерті Навуходоносора.
Біблійний Вавилон і падіння імперії
Через жорстокість Навуходоносора та його схильність до золотих вівтарів язичницьким богам Вавилон став у юдео-християнській традиції уособленням усього нечестивого. У Новому Заповіті, у книзі Об’явлення, з’являється «Вавилонська блудниця», «прикрашена золотом, коштовним камінням і перлами, що тримає в руці золоту чашу, повну мерзот і нечистоти її блуду».
Незважаючи на всю велич, слава Вавилона була недовгою. У 539 році до нашої ери перський завойовник Кир II захопив місто, і воно стало звичайним форпостом у його величезній імперії. Через два століття Александр Македонський планував зробити Вавилон перлиною своєї азійської держави, але помер у місті в 323 році до н. е. Після нищівного пограбування парфянами в другому столітті нашої ери Вавилон більше ніколи не відродився.
Два тисячоліття мародерства та війн перетворили величне місто на ледь помітні руїни. На початку XX століття німецькі археологи знайшли залишки Дороги процесій і відтворили її синьо-глазуровані плиткові панелі в Пергамському музеї в Берліні.
Реконструкція Саддама Хусейна: «Діснейленд для деспота»
У 1970-х роках Саддам Хусейн вирішив повернути Вавилону колишню славу, наслідуючи Навуходоносора. Він звів нові міські мури заввишки 11,5 метра, побудував римський амфітеатр просто на руїнах стародавнього міста і навіть карбував своє ім’я на цеглинах, як колись робив Навуходоносор. Мистецтвознавці назвали цю спробу «Діснейленд для деспота» через її кітчевість і нехтування історичною достовірністю. Частину відтворених будівель пошкодили під час тривалих окупацій в Іракській війні (2003–2011), але деякі споруди, зокрема палац Саддама, збереглися і доступні для відвідувачів.
За даними National Geographic, реконструкція Саддама, проведена в 1980-х роках, була зведена поверх руїн палацу Навуходоносора, і він формував її на власний образ, не зважаючи на історичні факти 2.
Вавилон сьогодні
У липні 2019 року ЮНЕСКО нарешті внесло Вавилон до списку Всесвітньої спадщини, що було визнано перемогою для Іраку 3. Проте сьогоднішній стан міста далекий від ідеалу. Журналістка CNN Азгар аль-Рубаї, яка відвідала Вавилон у 2025 році, описує, що «серце імперії» — палац Навуходоносора — перебуває в занедбаному стані, вкритий графіті, а охорона настільки слабка, що артефакти можна легко викрасти 4.
Водночас є й позитивні зрушення. Восени 2021 року після двадцятирічної перерви вперше відбувся «Міжнародний фестиваль Вавилона», метою якого було «відновити мистецтво, культуру і навіть економіку Іраку», зробивши Вавилон «вітриною» нової країни та обов’язковим туристичним об’єктом для відвідувачів з усього світу. Відвідувачі можуть прогулятися залишками цегляних і глиняних споруд, які простягаються на 10 квадратних кілометрів, побачити статую Вавилонського лева та великі фрагменти оригінальних Воріт Іштар.
Британська енциклопедія зазначає, що руїни Вавилона розташовані приблизно за 89 км на південь від Багдада, поблизу сучасного міста Ель-Хілла, населення якого становить близько 500 000 осіб 5.
Перспективи
Найбільша загадка Вавилона — Висячі сади — досі не розгадана. Без археологічних доказів і згадок у сучасних текстах багато істориків схиляються до версії, що садів ніколи не існувало, або що вони були в іншому місті. Це залишається однією з найбільших інтриг стародавньої історії.
Майбутнє Вавилона залежить від того, чи зможе Ірак забезпечити належну охорону та реставрацію об’єкта, визнаного ЮНЕСКО. Після десятиліть війн і нехтування місто поступово привертає увагу міжнародної спільноти, але без стабільного фінансування та безпеки навряд чи вдасться зберегти те, що лишилося. Слідкувати варто за тим, чи продовжаться фестивалі, чи покращиться охорона, і чи зможуть археологи провести нові дослідження, які, можливо, проллють світло на одну з найзагадковіших цивілізацій давнини.
Найцікавіше за тиждень
Один лист на тиждень. Без спаму.
Нові статті, добірки та корисні матеріали DAY TODAY — в одному короткому листі.
- https://history.howstuffworks.com/history-vs-myth/babylon.htm↩
- https://www.nationalgeographic.com/history/history-magazine/article/babylon-mesopotamia-ancient-city-iraq↩
- https://www.jpost.com/christianworld/article-696640↩
- https://www.cnn.com/travel/babylon-iraq-ancient-wonder-hanging-gardens↩
- https://www.britannica.com/summary/Babylon-ancient-city-Mesopotamia-Asia↩
