Цікаві факти про павичів

Павичі — це птахи, які нікого не лишають байдужими. Варто лише одному самцю розгорнути свій казковий хвіст, і перед вами відкривається живе віяло кольорів: сині, зелені, золоті та бронзові переливи, «очі» на пір’їнах, що ніби дивляться одразу з усіх боків, і величний крок, гідний королівського параду. Але за цією красою ховається набагато більше — давні легенди, неймовірні адаптації, незвичайна поведінка та історії.

Ці птахи — не окраса природи, й водночас символи культури, міфології та людського захоплення, яке триває вже тисячі років. Всесвітній день павича відзначають року 15 листопада. Ми зібрали найцікавіші факти про павичів. Тоді почнімо досліджувати.

Класифікація павичів
• Царство: Тварини
• Клас: Птахи
• Ряд: Куроподібні
• Родина: Фазанові
• Роди: Pavo та Afropavo
• Статус: від “найменшого ризику” до “зникаючих”.

Цікаві факти про павичів

1. Насправді слово “павич” стосується лише самця, самка — “пава”, а разом вони — “павичеві птахи” (або peafowl). Існує три види цих неймовірних пернатих, усі — з родини фазанових. Найвідоміші:
   • синій, або Індійський павич (Pavo cristatus) — мешканець Індії та Шрі-Ланки;
   • зелений, або Яванський павич (Pavo muticus) — від М’янми до острова Ява;
   • та найзагадковіший — Павич африканський (Afropavo congensis), якого світ офіційно відкрив лише в тисяча дев’ятсот тридцять шостому році після понад двадцятирічних пошуків за однією знайденою пір’їною. ¹
2. Його пишний “хвіст” — не зовсім хвіст.
   Головний символ павичів — розкішний пір’яний шлейф (хвіст-трен), який становить понад 60% загальної довжини тіла! ² Кожна пір’їна прикрашена “оком” — фантастичним орнаментом із синіх, золотих, червоних та зелених переливів. У синіх та зелених павичів тіло довжиною 90–130 сантиметрів, а легендарний хвіст-трен або шлейф тягнеться ще на 150 сантиметрів. Але найцікавіше — цей “хвіст” утворений не справжніми хвостовими пір’ями, а верхніми покривними, які дивовижно видовжені. Кожна пір’їна завершується райдужною “пацьоркою” — очком, що грає бронзовими та синіми переливами.
3. Шлюбний танець павича — окремий вид мистецтва. Під час залицяння самець підіймає справжній хвіст, що лежить під треном, ніби підпираючи величезне віяло. На піку танцю він вібрує пір’ям так, що трен тремтить і мерехтить, створюючи шурхіт, який чути здалеку. Це — шоу, під час якого мало хто з самок може встояти. Це справжнє кольорове шоу. Самки, як вважають, обирають партнерів саме за красою, розміром і яскравістю цього пір’яного “феєрверку”.
4. Фарби, які не вицвітають. Синій павич сяє синьо-зеленими металевими відтінками. Зелений — більш бронзовий, із розкішними зеленими переливами. Самки в обох видів великі, майже як самці, але без трена та блискучої “корони”. Вони зеленувато-коричневі — ідеально замасковані, щоб захищати гніздо. Їхні «очі» на пір’ї — це не фарба, а фізика. Жодного пігменту синього кольору там немає. Весь блиск і переливи виникають завдяки мікроструктурі пір’я, що заломлює світло, створюючи ілюзію кольору — як у колібрі чи метеликів. Тому сині переливи — не пігмент, а оптична ілюзія.
5. У дикій природі павичі — не одинаки.
   Вони мешкають у відкритих низинних лісах, вдень тримаються невеликих зграй, а вночі злітають високо на дерева. Найпривабливіші самці формують гареми з кількох самок. Під час сезону розмноження самець формує невеликий гарем з двох-п’яти самок. Кожна з них відкладає від чотирьох до восьми яєць у просту ямку в землі.
   У дикій природі павичеві птахи проводять дні на землі, а ночують високо на деревах.
   У природі павичі харчуються всім, що знайдуть на землі: від комах до рослин і дрібних тварин.
6. Дітки-павичата — маленькі сміливці.
   Пташенята вилуплюються вже вкриті пір’ям і за тиждень (!) здатні літати. Зазвичай статевої зрілості досягають у три роки, хоча окремі самці синього павича стають “дорослими” вже у два роки.
7. Павичі чудово літають, хоч виглядають важкими.
   Попри масивний хвіст, павичі злітають на дерева за секунди. Їхні сильні крила дозволяють їм долати короткі відстані (5-7 м) на доволі великій висоті. Але вони не полетіти далеко.
8. Павичі — давні мешканці людських парків і зоопарків.
   Цих птахів століттями утримують у неволі як декоративних. Такий “дворовий аристократ” прикрашає численні зоопарки світу. Але є нюанс: зелені павичі агресивніші, їх не можна тримати поруч з іншою домашньою птицею. Їхній характер такий самий яскравий, як і пір’я! Сині, навпаки, спокійніші й навіть пристосовуються до холодних північних зим.
   Люди цінують павичів тисячоліттями: їх тримали біля палаців, у садах та маєтках. Селекція створила неймовірні кольорові варіації, хоча й “дикий” павич і так вражає палітрою.
9. Павич африканський — загадковий африканський скарб.
   Це єдиний великий представник фазанових в Африці. Самець — синьо-зелений із коротким округлим хвостом, самка — рудувато-зелена з коричневим чубчиком. Значно менший за “індійських” родичів: лише 64-70 сантиметрів завдовжки.

Охоронний статус павичів

• Синій павич — найпоширеніший і класифікується МСОП як вид найменшого ризику.
• Зелений павич — навпаки, у списку зникаючих. Його чисельність через полювання та вирубку лісів у другій половині двадцятого століття різко скоротилася. Нині — лише 10-20 тисяч дорослих особин.
• Павич африканський — вразливий, його залишилось менш як 10 тис. дорослих особин, і причина знову ж таки — браконьєрство та зникнення природних місць існування. ¹

Індійський павич – найвідоміший птах світу

• Індійський павич (Pavo cristatus) — найвідоміший представник павичевих птахів. Він належить до царства тварин, типу хордових, класу птахів, ряду куроподібних та родини фазанових. Справжній символ краси у світі птахів.
• Індійський павич — живий самоцвіт. Самець має віялоподібний гребінь, металево-синю голову, яскраво-синю шию та верхню частину тіла. Його легендарний “хвіст” — це насправді видовжені покривні пір’я, а не справжні хвостові. Вони прикрашені округлими “очима” з чорними, синіми та бронзовими обводами.
• Самка — скромна, але вишукана. Пава має каштановий гребінь і шию, оперення з бронзовими та зеленими облямівками. Вона менша за самця і не має пишного трена, але її забарвлення допомагає чудово маскуватися під час висиджування яєць.
• Де живе індійський павич? Його ареал пролягає від східного Пакистану через Індію до Шрі-Ланки, включаючи передгір’я Гімалаїв. Це мешканець відкритих лісів, садів, берегових лісів та навіть окультурених ландшафтів.
• Загальна довжина тіла індійського павича сягає 2,3 метра. Шлейф довжиною від 1,4 – 1,6 метра становить понад 60% усього розміру. Вага дорослого птаха — до 4 кілограмів. ³
• Їхній раціон дуже різноманітний: зерно, комахи, дикі плоди, ягоди, фікуси, дрібні ссавці та рептилії. Вони можуть годуватися навіть на сільськогосподарських полях.
• Інкубація триває приблизно 28 днів. Самка відкладає 3-12 яєць. Статевої зрілості птахи досягають у віці 2-3 років. У середньому живуть 20-24 роки.

• Загальна чисельність індійських павичів точно невідома, але в Японії та на Тайвані популяції оцінюються від ста до десяти тисяч пар у кожній країні. За оцінкою МСОП, вид має статус найменшого ризику і не перебуває під загрозою зникнення.
• Чому індійський павич — священний. У 1963 році павича офіційно проголосили національним птахом Індії. В індуїзмі він священний, адже на його спині їздить бог Картікейя. За легендами, павич здатен зачаровувати змій і навіть притуплювати їхні яйця, тобто позбавляти їх здатності розвиватися. ³
  Але це все фольклор. У реальності павичі можуть:
  – полювати на молодих змій,
  – кричати на них,
  – відлякувати змій від гнізда.
• Павич у міфах Давньої Греції.
  Існує красива легенда про богиню Геру: після загибелі свого сторожа Аргуса, який мав безліч очей по всьому тілу, вона перенесла ці очі на хвіст павича — щоб увічнити його пильність і відданість.
• Самці індійських павичів — полігамні. Вони створюють території, відомі як лек, і змагаються за увагу самок. Під час сезону розмноження самки блукають між територіями різних самців та обирають найдостойнішого. Після спаровування самець не бере участі у вихованні пташенят.
• Історія поширення та порятунку виду.
  Колись павичі були звичайними в Бангладеш, але зараз, ймовірно, зникли там у дикій природі. Зате завдяки людям вони поширилися по всьому світу: мореплавці, торговці та завойовники перевозили їх на інші континенти.
  Уже в тисячу років до нашої ери павичів знали в Сирії та Єгипті. Олександр Македонський завозив їх у Середземномор’я та суворо карав за спроби завдати птахам шкоди.
  У Римській імперії та в Середньовіччі павичі були символом статусу та багатства. Саме ця багатовікова близькість до людей і допомогла виду вижити та милувати наше око.

Білі павичі – живі привиди садів і легенд

Білі павичі — одна з найефектніших варіацій індійського павича. Вони не є альбіносами: їхня білизна — результат лейцизму, коли в пір’ї відсутні будь-які кольорові пігменти, але зберігається темний колір очей.
Під сонцем їхній шлейф сяє немов тонке мереживо зі слонової кістки — легкий, прозорий і майже фантастичний. Коли білий самець розгортає свій пір’яний віяло, він нагадує величезну фарфорову фігуру або казкового створіння, яке ожило.

Попри свій “містичний” вигляд, поведінка у них така ж, як і у звичайних павичів: вони гучні, активні, граційні й так само люблять демонструвати свою красу перед самками. Білих павичів часто можна побачити у великих маєтках, ботанічних садах і парках — саме завдяки їхньому неймовірному, майже нереальному вигляду.

Як співає павич?

Павич не співає — він кричить. І робить це дуже гучно. Як звучить павич? Звук павича — це різкий, пронизливий крик.

Голос павича настільки гучний, що його чутно на відстані до кількох сотень метрів. У період залицяння самці кричать частіше й голосніше — так вони привертають увагу самиць і попереджають конкурентів. Чому павич кричить?

• для спілкування в зграї
• для захисту території
• щоб привернути самку
• коли чимось наляканий або насторожений

Це один із найгучніших пташиних голосів серед птахів такого розміру — і він зовсім не відповідає їхній елегантній зовнішності.

Ось послухайте звуки павича:

Павичі — це природа в її найбільш театральній формі. Диво-хвіст павича — це еволюційні вигадки, культурні символи й чиста магія кольору. Їхня краса приваблює погляд, змушує відчути щось більше: здивування, повагу, захват.

1. https://www.britannica.com/animal/peacock↩↩
2. https://www.nationalgeographic.com/animals/birds/facts/peacocks↩
3. https://seaworld.org/animals/facts/birds/indian-peafowl/↩↩