Польоти на Місяць — це дорого, складно і ризиковано. А тим часом автоматичні апарати — зонди, орбітальні станції, посадкові модулі та ровери — вже десятиліттями надійно досліджують космос. То навіщо повертати людей на Місяць, якщо можна витратити ті ж гроші на ще більше роботизованих місій?
Відповідь проста: роботи, попри всі свої переваги, все ще можуть не зрівнятися з людьми.
Що може людина, чого не здатен робот?
Сучасна автоматизована техніка, яку ми можемо відправити на Місяць, поступається людині майже в усьому. Людина фізично сильніша, кмітливіша, здатна миттєво вирішувати неочікувані проблеми без затримок на зв’язок із Землею. Вона гнучка в мисленні, креативна, здатна адаптуватися до обставин і діяти інтуїтивно. Людина здатна вчитися на своїх помилках – уміння, яке не під силу навіть сучасним ШІ моделям.
Для порівняння: середня швидкість місяцеходу — лише 0,1 миль на годину (152 метри), тоді як людина може пересуватися у десятки разів швидше. За один день робот може зробити стільки ж, скільки людина — за одну хвилину.
Людські місії дорожчі — у 10 разів або більше, ніж роботизовані. Але й віддача від них значно більша. Аполо, маючи лише 12,5 діб фізичної присутності на Місяці, надихнув майже 3 тисячі наукових публікацій. Для порівняння, тисячі днів місій на Марс із допомогою автоматичних апаратів дали лише близько тисячі досліджень.
На кожен долар, вкладений у пілотовану місію, ми отримуємо непропорційно більше наукової інформації. Виглядає, що відмовлятися від цього — недалекоглядно.
Місяць як ресурсна база
Та наука — не єдина причина. Місяць багатий на ресурси, зокрема метан, аміак і атомарний кисень, що містяться в реголіті. Ці речовини можна використати як паливо чи сировину для виробництва.
Із Місяця набагато легше запускати вантажі в космос, ніж із Землі, через меншу силу тяжіння. Саме тому Місяць може стати базою для будівництва ракет, модулів, або цілих заводів для подальших місій на Марс чи в пояс астероїдів.
Але перш ніж ми зможемо автоматизувати видобуток чи виробництво, треба розв’язати низку фундаментальних проблем: робота в умовах низької гравітації, шкідливий місячний пил, транспортування важкої техніки і, найперше, — пошук родовищ корисних копалин. І на цьому етапі без участі людини не обійтися.
Та, зрештою, повернення на Місяць — це не лише про науку чи економіку. Це — про людську сутність. Ми завжди прагнули досліджувати невідоме. Колись це були моря, льодові мости, нові материки. Тепер — це космос. І Місяць — це наш перший реальний шанс побудувати нове поселення за межами Землі.
Дехто мріє про життя на Місяці — міста, колонії, автономні громади. Можливо, це справа не одного десятиліття. Але це не фантастика — це поступове, цілком реальне майбутнє.
І якщо хтось хоче здійснити таку мрію за власний кошт — прекрасно. Але й державні агентства, як NASA, мають повне моральне право інвестувати в такі проєкти. Бо загальний бюджет, наприклад, американської космічної програми становить менше 1% федерального бюджету. Інакше кажучи — ми майже нічого на це не витрачаємо.
Джерело: Universe Today
Щопʼятниці отримуйте найцікавіші статті за тиждень на ваш імейл.
