Люди ділять свої домівки з собаками, ймовірно, відтоді, як почали вести осілий спосіб життя. Можна навіть стверджувати, що “людське суспільство” у повному розумінні цього слова неможливе без участі тварин.
Наша довга спільна історія часто описується як форма коеволюції. Нове дослідження, проведене вченими з Кембриджського університету та Університету Лінкольна, демонструє, що золотисті ретривери та люди мають спільну генетичну основу для принаймні частини своєї поведінки. 1 2
Еволюція стосунків
Собаки демонструють безліч адаптацій, які допомагають їм жити та співпрацювати з людьми. Стародавні люди, можливо, навіть відбирали предків собак за їхню здатність споживати їжу, більш схожу на людську, ніж на вовчу.
На психологічному рівні існує багато пристосувань, які полегшують комунікацію між двома видами. Наприклад, здатність слідувати за людськими жестами (зокрема вказуванням пальцем) у собак розвинена навіть краще, ніж у наших найближчих родичів — шимпанзе.
Крім того, собаки, здається, надзвичайно вправно реагують на людські емоції. Але це не односторонній процес: люди також демонструють інтуїтивне розуміння природи собачої вокалізації (гавкіт, скавчання тощо).
Дослідження 1300 ретриверів
Сьогодні наші стосунки включають спільне переживання метушні, яка є ознакою сучасного життя. Тож не дивно, що у собак спостерігається виключно висока поширеність проблем, пов’язаних зі стресом. Це змусило дослідників замислитися: наскільки спільними можуть бути наші проблеми з ментальним здоров’ям?
Нещодавно з’явилися твердження про можливість існування у собак синдрому, схожого на аутизм. У березні 2025 року навіть було ідентифіковано генетичний маркер для деяких соціальних проблем, пов’язаних з аутизмом, який є схожим у обох видів.
Дослідники проаналізували генетичний код і поведінку 1300 золотистих ретриверів, шукаючи гени, пов’язані з їхніми поведінковими рисами. Потім були ідентифіковані “еквівалентні” гени у людей, успадковані від спільного еволюційного предка.
Вчені виявили 12 генів, де простежувався зв’язок між собаками та людьми, що стосувався схожого психологічного функціонування.
Депресія у людей та тривожність у собак
Деякі з виявлених генів були тісно пов’язані за емоційними реакціями, які вони викликали, наприклад, реакції, пов’язані з несоціальною тривогою. Однак в інших випадках зв’язок був менш очевидним, але логічним.
Наприклад, собачий ген ADD2 був пов’язаний зі страхом перед незнайомцями, тоді як у людей він асоціюється з депресією.
- Ключовою характеристикою депресії у людей є соціальна ізоляція (відсторонення).
- Вчені припускають наявність спільного генетичного зв’язку, який у собак (які зазвичай є гіперсоціальними тваринами) проявляється як тривожність щодо незнайомців.
Чутливість до помилок та інтелект
Інші потенційні асоціації стосувалися людських станів, що включають складні когнітивні процеси, такі як саморефлексія, які, як вважається, не властиві собакам. Проте, заглибившись у дослідження, вчені знайшли пояснення і цьому.
Наприклад, здатність до дресирування у собак, як правило, була пов’язана з генами, які у людей відповідають не лише за інтелект, але й за чутливість до помилок.
Наскільки нам відомо, собаки не можуть проєктувати себе та свої обставини в абстрактний спосіб, як це роблять люди, але вони, безумовно, можуть відрізнятися за своєю чутливістю до неприємного досвіду. Саме це може бути основою спільного генетичного кореня між двома видами.
Нова перспектива для психіатрії та добробуту тварин
Результати дослідження створюють чудову основу для майбутніх робіт у галузі порівняльної та еволюційної психіатрії.
Елеонор Раффан, ветеринар і доцент фізіології, яка очолювала дослідження з боку Кембриджа, зазначила:
«Висновки справді вражаючі — вони надають переконливі докази того, що люди та золотисті ретривери мають спільне генетичне коріння своєї поведінки. Гени, які ми ідентифікували, часто впливають на емоційні стани та поведінку обох видів».
Звісно, існують відмінності у тому, як люди та собаки переживають емоції. Значна частина людських емоцій пов’язана зі складними процесами мислення. Однак це не зменшує важливості споріднених станів, які можуть відображати ментальне здоров’я або страждання.
Енох Алекс, перший автор звіту, підсумував це так:
«Ці результати показують, що генетика керує поведінкою, роблячи деяких собак схильними сприймати світ як стресовий. Якщо їхній життєвий досвід посилює це, вони можуть діяти так, що ми інтерпретуємо це як “погану поведінку”, хоча насправді вони просто страждають».
Це дослідження натякає на важливу нову роль собак у нашому спільному суспільстві: як природних моделей для вивчення проблем психічного здоров’я. Це нагадування про те, що академічна робота над вивченням собак — це не щось легковажне, а шлях до глибшого розуміння як нас самих, так і наших вірних супутників.
Все найцікавіше за тиждень?
Щопʼятниці отримуйте найцікавіші статті за тиждень на ваш імейл.
Хоче сповіщення ЩОДНЯ? Тоді вам на ТГ-канал DAY TODAY (цікаве 🌍)
