Зомбі-апокаліпсис за останні півтора десятиліття перестав бути темою лише для бездумного місива. Режисери дедалі частіше використовують образ живих мерців, аби розповісти історії про кохання, дорослішання, соціальну несправедливість або екологічну кризу.
Як не дивно, з погляду психології фільми жахів можуть мати навіть певний заспокійливий ефект: коли всі небезпеки залишаються на екрані, власна реальність після перегляду здається безпечнішою та привітнішою.
Звісно, це не прибере нашу власну російську зомбі-навалу, але парадоксально, це може мати терапевтичний ефект, коли на екрані ми зустрічаємося з нашими страхами і даємо їм адекватний прояв.
Водночас, якщо такі стрічки викликають у вас сильний дискомфорт, не варто себе змушувати — краще обрати щось більш затишне з нашої добірки «Фільми на вечір». Це не той випадок, коли варто виходити із зони комфорту.
20 дуже дивних фільмів, після яких світ здається іншим
Зібрали шість найкращих стрічок про зомбі, випущених після 2010 року, — кожна з них пропонує щось справді несподіване. 1
«Тепло наших тіл» (Warm Bodies, 2013)
Фільм Джонатана Левіна — це водночас і романтична комедія, і горор, і фактично сучасна екранізація «Ромео та Джульєтти» у світі зомбі. Головний герой, зомбі на ім’я R у виконанні Ніколаса Голта, — свідома істота, здатна мислити та комунікувати з глядачем закадровим голосом. Він належить до відносно мирної фракції живих мерців, на відміну від жахливих кістяків-бонісів — значно агресивніших і страшніших створінь. Усе змінюється, коли R зустрічає дівчину Джулі (Тереза Палмер). Її кохання до нього поступово пробуджує людяність в інших зомбі, а сам фільм майстерно поєднує жахи з гумором і зворушливими моментами. У ролях також Джон Малкович, Дейв Франко та Роб Кордрі.
«Анна та апокаліпсис» (Anna and the Apocalypse, 2017)
Це, мабуть, єдиний фільм, який поєднує зомбі-апокаліпсис із різдвяним мюзиклом. Режисер Джон Макфейл на основі сценарію Алана Макдональда, Томмі Райлі та Раяна Макгенрі створив стрічку, яку можна описати як «Шкільний мюзикл», зустрічає «Шона мерців». Головна героїня Анна (Елла Гант) — звичайна старшокласниця, яка мріє про доросле життя, але замість подарунків під ялинкою отримує орди голодних плотоядних мерців. Разом з найкращим другом Джоном (Малкольм Каммінг) вона бореться з нежиттю за допомогою повноцінних бродвейських музичних номерів. Фільм вирізняється не лише кривавими сценами, а й дотепним сценарієм.
«Дівчина з усіма дарами» (The Girl with All the Gifts, 2016)
Режисер Колм Маккарті адаптував однойменний роман М. Р. Кері (який також написав сценарій) і створив один із найрозумніших зомбі-фільмів десятиліття. У світі панує грибкова інфекція, яка перетворює людей на так званих «голодних» — стрічка вийшла за кілька років до серіалу «Останні з нас». Однак тут з’являється несподіваний нюанс: нове покоління цих створінь, хоч і жадає плоті, зберігає свідомість і чутливість. Головна героїня Мелані (Сеннія Нануа) — розумна, але полохлива дівчинка, яку разом з іншими «однокласниками» вивчають учені в укріпленій військовій базі, сподіваючись створити вакцину. Вона прив’язується до своєї вчительки Гелен (Гемма Артертон), і коли базу атакують дикі голодні, вони змушені рятуватися втечею. Фільм сповнений гострих коментарів про ставлення людства до планети й одне до одного, а Гленн Клоуз виконує роль жорсткої дослідниці.
«Кровний квант» (Blood Quantum, 2019)
Режисер і сценарист Джефф Барнабі переносить зомбі-апокаліпсис у канадський Квебек 1981 року та поміщає його в контекст індіанської культури. Стрічка починається на території резервації мікмаків, де спершу оживають мертві тварини, а потім вірус поширюється на людей. Однак корінне населення виявляється несприйнятливим до зараження і не перетворюється на зомбі навіть після укусів. Резервація стає останнім безпечним місцем, і до неї починають звертатися по допомогу білі люди. Лідер громади Трейлор (Майкл Грейєс) змушений ухвалювати складні моральні рішення, а сам фільм — це потужна метафора того, як корінні народи століттями боролися з «чужинцями», які прагнули захопити їхні землі й ресурси. Водночас стрічка не забуває про криваві сцени та тілесні жахи.
«28 років потому» (28 Years Later, 2025)
Третя частина культової франшизи, яка, за словами авторів, не поступається попередницям. Режисер Денні Бойл знову зосереджується на невеликій групі людей, цього разу на віддаленому острові, де панує мирне життя — зомбі бояться води, тому острів лишається безпечним. Однак ідилію руйнує човен, який викидає на берег орду живих мерців. Головні герої — Джеймі (Аарон Тейлор-Джонсон) та його дружина Ісла (Джоді Комер) — рятують свого сина Спайка (Елфі Вільямс) та інших жителів. Фільм досліджує теми сімейної відданості та самопожертви, зберігаючи атмосферу справжнього жаху.
«Поїзд до Пусана» (Train to Busan, 2016)
Південнокорейський фільм Йона Сан Хо вважається однією з найкращих зомбі-стрічок усіх часів. Саме він використовує концепцію надзвичайно швидких зомбі, яких уперше показали у «28 днів потому», і помістив їх у клаустрофобний простір швидкісного потяга KTX. Сюжет розгортається навколо розлученого батька Сок У (Гон Ю), який намагається захистити свою доньку під час раптового спалаху зараження. Фільм не дає глядачеві перепочинку: напруга зростає з кожною хвилиною, а неймовірна швидкість нежиті перетворює кожну спробу втечі на справжнє випробування. Водночас стрічка не уникає гострих соціальних коментарів про людську жадібність та егоїзм.
Усі ці шість фільмів об’єднує одне: вони пропонують глядачеві більше, ніж просто криваву розвагу. Кожен з них — це спроба побачити в живому мерці не лише монстра, а й привід для розмови про найважливіші речі: любов, родину, справедливість і людяність навіть у найбезлюднішому світі.
Найцікавіше за тиждень
Один лист на тиждень. Без спаму.
Нові статті, добірки та корисні матеріали DAY TODAY — в одному короткому листі.
Шкода, що стаття вам не сподобалась...
Добірка фільмів про цінність часу та моменту
Дозвольте нам її покращити!
