Рослинний інтелект? Звучить як оксиморон. Через відсутність центральної нервової системи ми сприймаємо рослини як прості організми. Однак флора виявляє здатність рахувати, навчатися, спілкуватися, адаптуватися до довкілля, виконувати арифметичні дії, маскуватися, формувати грибкові мережі і навіть зберігати пам’ять. Рослини не лише кидають виклик нашим уявленням про інтелект, але й можуть стати моделлю для майбутніх проривів у медицині, промислових технологіях та космічних дослідженнях. 1
1. Рослинна арифметика
Венерина мухоловка (Dionaea muscipula) вміє рахувати. До п’яти. Якщо за 20 секунд торкнутися двох чутливих волосинок — пастка замикається. Доторкніться до п’яти волосинок і запуститься процес травлення.
Це адаптація до бідного ґрунту: мухоловка стала хижою, щоб вижити. Але травлення комах — енергозатратний процес. Тому рослина “рахує”, аби відрізнити дощ чи сміття від здобичі, яка варта витрати енергії.
Кожен дотик створює електричний імпульс і хвилю кальцію. Якщо друга хвиля з’явиться до того, як імпульс повернеться до норми — пастка спрацює за одну десяту секунди. Цей процес дослідники називають формою короткочасної пам’яті.
2. Хімічна комунікація
Личинки листоїдів обожнюють золотарник (Solidago altissima), але рослина не мовчить. У відповідь вона виділяє леткі органічні речовини (VOCs), які повідомляють: “Я пошкоджена, неїстівна”. Інші золотарники вловлюють цей сигнал і завчасно активують захист.
Це стратегія виживання: золотарник може втратити до 30% листя без загрози для існування. Більше — смертельно. Тож рослина змушує личинок кочувати між кущами, щоб уникнути концентрації ушкоджень на одному.
Дослідники зафіксували подібну комунікацію в 35 видах рослин. VOC-сигнали також залучають хижих комах і передаються навіть не спорідненим видам. Через подібність густоти посадок золотарника до сільськогосподарських культур, вчені досліджують, як застосовувати VOCs в агротехнологіях.
3. “Дерев’яний інтернет”
У 1997 році Сюзанна Сімард виявила під лісами Британської Колумбії грибкові мережі, що з’єднують коріння дерев. Ці спільні мікоризні мережі (CMN) отримали назву “wood-wide web” — за аналогією з інтернетом.
Сімард спостерігала обмін вуглецем між березою та дугласією. А ще — передачу сигналів від атакованої дугласії до сосни, яка активувала ферменти захисту.
Рослини надають грибам вуглець, отриманий у процесі фотосинтезу, а гриби — забезпечують азотом і фосфором. Утім, іноді цей симбіоз стає паразитичним.
Деякі твердження Сімард залишаються спірними: досі бракує даних про те, як часто CMN виникають, наскільки вони ефективні для проростків, і чи старі дерева дійсно передають ресурси нащадкам.
Але ось що відомо точно: ці мережі існують, з’єднують коріння дерев, кущів і трав, і передають воду, поживні речовини, вуглець і сигнали. Відкриття CMN змінило наукове уявлення про ліс — не як про сукупність окремих дерев, а як про взаємозв’язану екосистему.
4. Термогенез
Теплокровні рослини? Звучить фантастично. Але деякі, як-от смердюча капуста (Symplocarpus foetidus), справді виробляють тепло метаболічним шляхом.
Ця рослина з родини ароїдних зацвітає до танення снігу. Вона підтримує тепло завдяки особливому типу клітинного дихання: у її мітохондріях працюють альтернативні оксидази, які не накопичують енергію у вигляді АТФ, а перетворюють її безпосередньо на тепло. Це дозволяє квітці тримати стабільну температуру на кілька градусів вище за довкілля навіть під снігом, створюючи сприятливі умови для розвитку та приваблення запилювачів.
Її запах приваблює мух і комарів, які сприймають його за гнилу плоть. Інші термогенні рослини — лотос і папая — спеціалізуються на привабленні жуків, адже з’явилися до того, як бджоли стали головними запилювачами.
У 2005 році японські вчені з університету Моріока виявили, що капуста враховує до трьох змінних для регуляції температури. В Японії її називають “рослиною дзену” — за схожість із монахом у медитації.
5. Імітація
Лоза Бокіла — справжній хамелеон. Ця рослина з чилійських тропічних лісів імітує листя рослин, на яких в’ється, і навіть сусідніх, з якими не має фізичного контакту!
Boquila trifoliolata відома з ХІХ століття, але лише у 2013 році ботанік Ернесто Джіанолі виявив її здатність до мімікрії. Він побачив, що невідома рослина копіює форму листя свого хазяїна — і це виявилась Бокіла. Згодом він зафіксував її здатність імітувати понад 20 видів.
Як саме Boquila змінює форму листя — невідомо. Існують теорії про хімічний обмін або навіть перенесення генів. У 2021 році Джіанолі опублікував дослідження, в якому висунув гіпотезу про роль бактеріального мікробіому в процесі імітації.
Мімікрія дозволяє Бокіла уникати поїдання: спершу вона піднімається вище від ґрунтових травоїдних, а потім ховає свої соковиті пагони серед менш привабливого листя. Цікаво, що одна лоза, яка контактує з двома різними видами, може імітувати обидва одночасно.
6. “Слухання” корінням
Протягом десятиліть лунали припущення, що рослини можуть «чути» музику — і навіть мають музичні вподобання. Хоча більшість цих тверджень належить до псевдонауки, останні дослідження засвідчили, що рослини здатні вловлювати певні звуки.
У 2016 році Моніка Гальяно з Університету Західної Австралії виявила, що коріння гороху (Pisum sativum) здатне «чути» воду. У лабіринтах для проростків коріння повертало в напрямку звуку води — навіть якщо вона була в недоступній трубці. Водночас коріння не реагувало на запис звуку води, а білий шум його відлякував. При наявності вибору між звуком води й вологим ґрунтом, рослина обирала ґрунт.
Горох використовує звук, щоб знаходити воду на відстані, але обирає вологість — коли вона поруч. Механізм сприйняття звуку лишається загадкою. Біолог Міхаель Шонер з Університету Ґрайфсвальда вважає, що реакцію можуть спричиняти механорецептори — наприклад, дуже тонкі волоски, що працюють як мембрани. Поки що ці результати потребують подальшої перевірки, але вони натякають на наявність несподіваних сенсорних можливостей рослин.
7. Рослинна робототехніка
Роботи, натхненні людьми чи тваринами — це звичайна зараз річ. Але як щодо рослин? У 2015 році команда з Італійського інституту технологій на чолі з Барбарою Маццолай створила перший м’який робот, натхненний корінням і пагонами рослин. Цей “плантоїд” імітує здатність рослин уникати небезпеки та шукати поживні речовини — без очей і м’язів.
Сенсори в його «коренях» відстежують температуру, вологість, світло і склад ґрунту. Подібно до рослинних пагонів, робот адаптується до навколишнього середовища. Більше того — він може «рости», тобто додавати нові елементи до своєї структури за допомогою 3D-друку.
Маццолай вбачає у плантоїдах перспективу для медицини (наприклад, як ендоскоп), досліджень космосу, очищення забрудненого середовища та рятувальних операцій. Хоч рослинне коріння й не найшвидше, але найефективніше у проникненні в ґрунт — що робить такі роботи цінними для підземних досліджень.
8. Передбачення тривалості світлового дня
Рослина Arabidopsis thaliana (Резуховидка Таля) не лише відчуває зміну часу доби — вона її розраховує. Вдень вона накопичує запаси енергії у вигляді крохмалю, а вночі — споживає їх. Що цікаво: запаси зменшуються лінійно впродовж ночі, незалежно від її довжини.
Ця поведінка, відома як “фотоперіодичне передбачення”, вимагає складної арифметики. Arabidopsis точно розраховує, скільки крохмалю їй потрібно використати, щоб вистачило до світанку. Це дозволяє їй максимізувати ріст і обмін речовин.
У 2012 році в журналі Developmental Cell опубліковано дані, що до цього процесу може бути залучений ген PP2-A13. Він активується у складних світлових умовах і, ймовірно, допомагає рослині вижити під час коротких зимових днів.
Коли Arabidopsis, адаптовану до короткого дня, раптово переміщують у довший фотоперіод, вона зазнає стресу. Це викликає активацію захисних механізмів — зокрема, вироблення жасмонової й саліцилової кислот, а також камелексину. Ця відповідь не лише демонструє пам’ять, а й підвищує стійкість до патогенів.
9. Пам’ять мімози
Мімоза сором’язлива (Mimosa pudica) настільки чутлива, що її називають “нечіпай-мене”. При дотику вона миттєво складає свої листки. Але чи має ця рослина пам’ять?
У 2014 році Моніка Гальяно провела експерименти, щоб з’ясувати це. Вона роняла краплі води на мімозу у світлих і темних умовах. Спочатку листки змикались. Але з часом рослина навчилася: загрози немає — можна не витрачати енергію на реакцію.
Мімоза засвоювала нову поведінку за лічені секунди. Ба більше — у темряві вона навчалась швидше. У складних умовах, де енергія дорожча, рослина швидше формує пам’ять. Ця набута поведінка зберігалась кілька тижнів — навіть після зміни умов.
Попри відсутність мозку або нервової системи, мімоза демонструє здатність до запам’ятовування — раніше таку властивість приписували лише тваринам. Висновки потребують подальшої перевірки, але відкривають новий погляд на здатності рослин.
10. Погані сусіди
Чилі й фенхель конкурують. Зазвичай фенхель виділяє хімічні сполуки, що уповільнюють ріст свого швидкорослого конкурента. Але це не єдиний спосіб їхньої комунікації.
Та сама Моніка Гальяно провела експеримент: вона ізолювала рослини — усунула можливість хімічного, світлового чи фізичного контакту. Проте чилі все одно «відчували» присутність фенхелю і змінювали свою поведінку.
Можливо, рослини використовують інші сигнали — наприклад, звук або електромагнітні поля. Точний механізм поки що невідомий. Але коли чилі “чують” ворожого сусіда, вони починають інвестувати більше енергії в розвиток коріння — щоб краще конкурувати за ресурси.
Якщо ж поруч — дружній сусід, наприклад базилік, чилі уповільнюють ріст і спрямовують енергію в пагони, а не в коріння. Експерименти показали, що навіть без прямої взаємодії, присутність іншої рослини впливає на ріст — хоч і незначно, але статистично достовірно.
Рослини не мають мозку. Але вони точно не бездумні. Вони відчувають, розпізнають, взаємодіють і навіть навчаються. І хоча рослинний інтелект відрізняється від тваринного, його складність заслуговує на наше здивування — і подальше дослідження.
Дайджест публікацій за тиждень
Щопʼятниці отримуйте найцікавіші статті за тиждень на ваш імейл.
😲 Бонус! PDF-добірка «Найдивніші свята року».
