Ресурси Місяця для всіх: утопія чи реальна можливість?

Поки інженери та науковці готують технології для підкорення Місяця, дедалі більше експертів звертають увагу на менш захопливу, але не менш важливу сторону космічної експансії — правові, екологічні та економічні механізми її регулювання. Адже без них жодна довгострокова присутність людства на Місяці не буде сталою.

У відповідь на цей виклик команда дослідників з Space Generation Advisory Council (SGAC) і Університету Торонто запропонувала нову рамкову концепцію під назвою LUNEX PROSPER, яка окреслює можливі напрями розвитку місячної економіки — і способи забезпечити її доступність для всього людства. Про це пише видання Universe Today.

У центрі концепції LUNEX PROSPER — чотири основні галузі, що можуть сформувати економічну активність на Місяці:

• Туризм — хоч досі жоден турист не побував на супутнику Землі, цей сектор уже активно розвивається. Автори підкреслюють, що важливо заздалегідь узгодити очікування й правила для перших відвідувачів, щоб їхня діяльність не створила прецеденти, які ускладнять розвиток туризму для наступних поколінь.
• Видобуток ресурсів — на Місяці є водяний лід, метали та інші корисні копалини, які можуть мати критичне значення для подальших космічних місій. Проте ще до початку масштабного видобутку необхідно врахувати екологічні наслідки та виробити стандарти швидкості та масштабу експлуатації.
• Місячне виробництво — з огляду на унікальні умови слабкої гравітації, Місяць може стати платформою для створення нових матеріалів чи компонентів, непридатних для виготовлення на Землі. Такі технології можуть мати зворотній вплив на розвиток наземних технологій.
• Земні технологічні вигоди — знання та розробки, отримані під час освоєння Місяця, можуть знаходити застосування в медицині, енергетиці, автоматизації та інших галузях на Землі.

Як зазначають автори, наразі не існує жодного загальноприйнятого юридичного механізму, який би регулював використання місячних ресурсів. Хоча є кілька міжнародних договорів, більшість із них застарілі (їм понад 50 років) і не мають належної підтримки. Артемідські угоди (Artemis Accords), розроблені NASA, хоч і популярні серед деяких держав, не мають обов’язкової юридичної сили.

У цьому контексті дослідники пропонують розширити повноваження Управління ООН з питань космічного простору (UNOOSA) — потенційно створивши для нього інспекційну та контрольну структуру на зразок МАГАТЕ (IAEA) для ядерних об’єктів. Особливо нагальною вважають потребу в механізмах контролю за космічним сміттям, аби уникнути “кеслерівського синдрому” не лише на орбіті Землі, а й навколо Місяця.

Синдром Кеслера — це гіпотетичний, але серйозний сценарій, за якого кількість космічного сміття на орбіті Землі досягає критичної межі, після чого кожне нове зіткнення між об’єктами створює ще більше уламків, провокуючи лавиноподібну реакцію подальших зіткнень.

У фінальній частині дослідження змодельовано чотири можливі сценарії довгострокового розвитку:

1. Геополітичне суперництво, ймовірно між США та Китаєм — стимулює прогрес, але може призвести до конфлікту або застою після боротьби.
2. Мілітаризація космосу — з доступом лише для державних акторів.
3. Ринкова гонитва без правил — швидкий розвиток із ризиком хаосу й нерівності.
4. Кооперативна модель розвитку — заснована на спільному регулюванні, прозорості та сталому використанні ресурсів.

Саме останній варіант, який автори називають “простір для всіх”, вони вважають найкращим і водночас найскладнішим для реалізації. Та чи можливий він сьогодні, особливо за умов, коли майбутнє дотримання міжнародних норм стає дедалі невизначеніше.

^{Фото: художня концепція місячної бази. Джерело – ESA / P. Carril}