Подорож до Марса займає дуже багато часу — близько 9 місяців при використанні сучасних ракетних технологій. Це пов’язано з тим, що звичайні ракетні двигуни спалюють паливо з киснем (як автомобільний двигун), але вони не дуже ефективні. Основна проблема полягає в тому, що космічні апарати повинні нести з собою як паливо, так і окислювач, оскільки в космосі немає повітря для підтримки горіння.
Це створює порочне коло: чим більше палива ви несете для прискорення, тим важчим стає ваш космічний апарат, що вимагає ще більше палива для розгону цієї додаткової ваги. Щоб рухатися швидше, знадобилися б величезні кількості палива, що робить ракети неймовірно дорогими та важкими. Сучасні системи хімічного руху практично досягли своїх теоретичних меж з мінімальними можливостями для покращення ефективності.
Фінансування NASA було скорочено адміністрацією Трампа без виділення коштів на ядерний тепловий рух або ядерний електричний рух, але вчені Європейського космічного агентства (ESA) продовжують вивчати ядерний рух. Ось як це працює: замість спалювання палива з киснем, ядерний реактор нагріває робоче тіло, таке як водень. Перегріте робоче тіло потім виривається з ракетного сопла, штовхаючи космічний апарат вперед. Цей метод набагато ефективніший за хімічні ракети.
Ядерні ракети пропонують кілька ключових переваг, включаючи скорочення часу подорожі до Марса вдвічі — з 9 місяців до приблизно 4-5 місяців. Підвищення ефективності пов’язане з тим, що ядерні реактори виробляють набагато більше енергії на одиницю палива порівняно з хімічними реакціями.
Дивно, але астронавти насправді отримували б менше шкідливого випромінювання за рахунок коротших подорожей, незважаючи на те, що сам двигун виробляє радіацію. Це відбувається тому, що космічні мандрівники постійно зазнають бомбардування космічним випромінюванням під час своєї подорожі, і скорочення часу подорожі вдвічі значно зменшує їх загальне опромінення.
Ці двигуни найкраще працюють для великих космічних апаратів, які потребують драматичного прискорення та уповільнення, ідеально підходять для місій до Місяця та Марса, де потрібні швидкі зміни швидкості принаймні 25 000 км/год.
Яле чи не зашкодять ядерні двигуни екології Землі? Планується, що ядерний реактор має вмикатися лише тоді, коли космічний апарат перебуває далеко від Землі на безпечній орбіті. До активації уранове паливо має дуже низьку радіоактивність і не є токсичним. Під час польоту численні радіаційні щити захищають екіпаж під час коротких запусків двигуна, які тривають менше 2 годин. А сам реактор спроєктований таким чином, щоб ніколи не повертатися в атмосферу Землі.
Дослідницька команда витратила понад рік на аналіз цієї технології та дійшла висновку, що вона є здійсненною для довгострокового розвитку. Однак попереду ще значна робота, включаючи лабораторне тестування нової керамічно-металевої конструкції реактора, будівництво безпечних випробувальних установок та вирішення технічних викликів, таких як постачання палива та системи перезапуску реактора.
Революція в космічних подорожах?
Ядерний тепловий рух може революціонізувати космічні подорожі, роблячи місії до Марса та Місяця швидшими та практичнішими. Хоча технологія є перспективною та здається безпечною, пройде багато років розробки, перш ніж ми побачимо космічні апарати з ядерними двигунами, що прямують до Червоної планети.
Приємно бачити, що Європа демонструє наявність експертизи для розробки цієї технології, потенційно відкриваючи нову еру космічних досліджень, де далекі світи стануть доступнішими, ніж будь-коли раніше.
Джерело: Universe Today
Підписуйтесь на розсилку "Цікаві статті"
Кожної пʼятниці ми надсилатимемо вам нові цікаві статті за тиждень у вашу поштову скриньку. Відписатися можна будь-коли. Наш контент на 100% безплатний.
