На поверхні, як відомо, Венера зовсім не виглядає гостинною. З температурою близько 480 °C і тиском у понад 90 разів вищим, ніж на рівні моря Землі, ця планета радше нагадує пекло з біблійних текстів. Однак науковий інтерес до Венери останніми роками зовсім не згасає. І пов’язано це не лише з її екстремальною природою, а з тим, що в її атмосфері може бути щось… живе. Про це пише Пол Саттер — космолог, радник NASA та автор на Universe Today.
Хоча поверхня Венери — нестерпна для будь-якої відомої форми життя, на висоті приблизно 50–60 км температура та тиск наближаються до земних. Це шар хмар, де значно прохолодніше, і деякі умови теоретично можуть дозволяти існування мікроорганізмів. Однак сама атмосфера — це токсичний коктейль: вуглекислий газ, азот, сірчана кислота, хлористі сполуки, ультрафіолетове випромінювання. Жодна земна форма життя не витримала б такого середовища без радикальної адаптації.
Фосфін: сигнатура життя чи хибна тривога?
У вересні 2020 року дослідники заявили про виявлення фосфіну в атмосфері Венери. Ця речовина на Землі зазвичай утворюється в результаті діяльності анаеробних бактерій. І хоча її можна створити неорганічним шляхом (наприклад, у надрах Юпітера), для умов Венери такий шлях виглядав малоймовірним. До того ж фосфін швидко руйнується під дією ультрафіолету, тож його наявність натякала б на постійне джерело поповнення — потенційно біологічне.
Проте наукова спільнота розділилася. Незабаром інші астрономи поставили під сумнів точність вимірювань: мовляв, сигнал фосфіну — це насправді сірчистий газ або просто шум у даних. Автори першого дослідження оновили свої розрахунки, а потім і телескопна команда втрутилась у дискусію. Станом на сьогодні консенсус такий: якщо фосфін і є, то його значно менше, ніж заявляли спершу. Але питань менше не стало.
Щоб розібратися з цим питанням, NASA планує запустити дві місії до Венери. DAVINCI — атмосферна місія, яка включатиме як орбітальний апарат, так і зонд, що зануриться в атмосферу. Та VERITAS — орбітальний апарат для високоточних картографічних досліджень поверхні, що теж надасть цінні дані про атмосферу. Обидві місії зазнали затримок, але залишаються пріоритетними.
Чи могла Венера колись мати життя?
До того, як на Венері запустився катастрофічний парниковий ефект, вона могла бути дуже схожою на Землю. Деякі моделі припускають наявність океанів у далекому минулому. Якби життя зародилося тоді, можливо, воно встигло адаптуватися до змін, перейшовши до більш сприятливих шарів атмосфери.
Гіпотетичне «життя» в хмарах Венери могло б використовувати краплі сірчаної кислоти або сульфіту амонію замість води, бути надзвичайно простим — без клітинних мембран, на кшталт самовідтворюваних молекул, що поглинають ультрафіолет як джерело енергії. Такі форми могли б змінювати хімічний склад атмосфери, пояснюючи загадкові надлишки кисню або сірчистого газу, які не вписуються в існуючі хімічні моделі.
Життя у хмарах Венери, якщо й існує, буде не просто дивним — воно може кардинально змінити наше розуміння біохімії. І хоча ймовірність невелика, вона не нульова. А в науці навіть крихта ймовірності варта детального дослідження.
Читайте також: Знову про життя на Марсі
Підписуйтесь на розсилку "Цікаві статті"
Кожної пʼятниці ми надсилатимемо вам нові цікаві статті за тиждень у вашу поштову скриньку. Відписатися можна будь-коли. Наш контент на 100% безплатний.
