Анекдот дня на DAYTODAY

Навіть якщо всі двері перед тобою зачиняться, пам’ятай: двері холодильника завжди відчинені… Там навіть світло для тебе ввімкнуть!

Той неймовірний момент щастя, коли телефон нарешті заряджений, і можна лягти на улюблений бік!

Біля під’їзду вночі:
— Закурити не знайдеться?
— Я боксер, і днями вже пояснював, що не курю.
— Ой, вибачте, око запливло, не впізнав. Багатим будете!

Вчителька української мови впала з велосипеда й вигукнула: “Ой, леле, як боляче… лишенько, хай йому грець!”.

Кіт підходить до миски:
— Гречка? Фе!
Наступного дня:
— Ой, учорашня гречка. Фе!
Ще через день:
— Вау, гречка!

Коли синоптики кажуть, що завтра буде ясно — не радійте. Це означає, що сьогодні їм нічого не ясно, а завтра стане зрозуміло, яка була погода.

В одеській школі діти пишуть твір: «Якби в мене був мільйон, на що б я його витратив?». За десять хвилин до кінця уроку Вова піднімає руку:
— Розо Марківно, а можна ще сто тисяч додати?

Народна прикмета: якщо телефон упав вам на обличчя — пора йти спати.

— Куме, ваш пес зжер мою курку!
— О, дякую, що попередили, не годуватиму його сьогодні…

— Тату, чому одні моряки лисі, а інші — сиві?
— Бачиш, лисі — це ті, хто ходить у море на всьому, що тільки може триматися на воді. Вони виходять у будь-який шторм, швартуються на повному ходу в тісних гаванях, проходять вузькі й звивисті фарватери, бувають у піратських водах…
— А сиві?
— А сиві — це ті, хто плаває з лисими.

Зібрався чоловік на полювання, а дружина напросилася з ним. Дав їй рушницю й каже:
— Підемо окремо. Як підстрелиш лося — одразу йди до нього й стережи, поки я прийду. Якщо підійде хтось чужий, кричи: “Це моє! Я підстрелила! Відійди!”
— Зрозуміла.
Приїхали в ліс, розійшлися. Не встиг чоловік відійти, як чує постріл. Біжить — бачить: лежить туша, над нею дружина і якийсь мужик.
Дружина кричить:
— Це моє! Я вбила! Відійди!
— Та твоє, твоє… Дай тільки сідло зняти.

— Тобі, бува, ведмідь на вухо не наступив?
— Та в мене абсолютний музикальний слух!
— До чого тут слух?… Ти на вухо своє подивись!

Зустрічаються два чоловіки.
— Як справи?
— Чудово! Слона купив: діти щасливі, дружина в захваті, грядки поливає, дрова тягає, колодязь чистить.
— Класно! А продаси?
— Та ну, він вже як член сім’ї…
— Я втридорога заплачу!
— Ну гаразд.
Минає місяць.
— Ну як слон?
— Жах! Все потоптав, сарай розвалив, у колодязь насцяв, будинок — суцільне лайно, діти налякані, дружина ховається!
— Е-е-е, з таким настроєм ти слона не продаси!

— Куме, беріть ще вареничків!
— Дякую, вже десь з десяток з’їв.
— Дванадцять… Але хто вам рахує.

— Чим відрізняється чоловік від кота?
— Один багато їсть, нічого не робить і йому байдуже, хто його годує. Інший — просто домашня тварина.

Травень — це коли ти йдеш у вітрівці, а назустріч — чоловік у шортах. І невідомо, хто з вас двох пришелепкуватий!

— Ви володієте англійською?
— Так!
— Складіть речення зі словом allow.
— Allow! Хто се телефонує?

У барі:
— У вас порожня чарка. Ще одну?
— А навіщо мені дві порожні чарки?

Іноді тримаєшся до останнього, витримуєш всі удари долі… А потім не можеш відкрити поліетиленовий пакетик. І все — понеслося…

Носоріг бігає швидше за людину, плаває теж краще. Тож єдиний спосіб виграти у тріатлоні проти нього — це велосипед.

Двоє кумів сидять пізно ввечері в барі. Один питає:

• Куме, а що ти скажеш дружині, коли прийдеш додому?
• Я їй скажу: «Добрий вечір». Все інше вона скаже сама…